Тренінгове заняття "Який я?"

 Мета: сприяти формуванню у дітей усвідомлення своєї індивідуальності, зовнішньої та внутрішньої несхожості на інших людей.

Завдання: актуалізувати знання дітей про себе, навчити дітей описувати себе, свої зовнішні риси та внутрішні якості.

Ключові слова: опис, зовнішність, автопортрет, зовнішні риси, внутрішні якості.

Необхідне забезпечення: дзеркала, різнокольорові кубики, альбом для малю­нків,кольорові олівці або фломастери,  текст казки «Про Хлопчика, який загубив сам себе».

Національний проєкт з профорієнтації та побудови кар`єри "Обери професію...

7 ПОРАД УЧНЮ:

Порада перша і найтяжча.

Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу.
Пам'ятайте, що успіх - це насамперед праця.
Не вірте красивим фільмам, де для того, щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим.

Права та обов'язки особистості

 

Насильство

Вправа "Я і мої образи"

Всеукраїнський урок з профорієнтації: "Обери професію своєї мрії"

Всеукраїнський урок з профорієнтації: "Обери професію своєї мрії"

Виступ на батьківських зборах «Як допомогти дітям упоратися з булінгом»

Виступ на батьківських зборах

«Як допомогти дітям упоратися з булінгом»

 Що таке булінг? Булінг (шкільне цькування) – це навмисне знущання фізичним, вербальним або психологічним способом. Воно може  преходити від ударів, поштовхів, лайки, погроз і насмішок до вимагання грошей і цінного майна. Булінг – це не просто бешкет та пустощі. Це особлива форма взаємовідносин, яка ґрунтується на дискримінації, насильстві та агресії. Деякі діти знущаються, уникаючи, ігноруючи інших і поширюючи про них неправдиві чутки. Інші використовують електронну пошту, чати, миттєві повідомлення, соціальні мережі й текстові повідомлення, щоб насміхатись над іншими або кривдити їх почуття.                    Сьогодні набирає обертів кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету.  Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпачання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.

Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо

Соціологічне опитування

Всього було опитано 189 чоловік,з яких -179 відповіли «так»- у нашому суспільстві існує проблема насильства , «ні» -10 чол. Найчастіше зустрічаються такі прояви насильства як:

-словесні образи -145 чол.;

-фізичне насильство(побиття)-110 чол.;

-вимагання грошей-76 чол.;

-примусова праця-46 чол.;

-сексуальні домагання, зґвалтування-76 чол.

На запитання «Чи були Ви свідком насильства ?»-87 чол. відповіло «так», «ні» - 102 чол.  «Чи доводилось Вам бути жертвою проявів насильства?»  «так»- 42 чол , «ні» - 147 чол.

Цькування залишає справжні «неврологічні рубці» на мозку, які можна побачити за допомогою томографії. І науковці були просто вражені тим, наскільки ці зміни в мозку схожі на зміни в мозку дітей, які стали жертвами фізичного чи сексуального насильства в ранньому дитинстві. Тож батькам, які вважають, що вчителі просто зобов'язані кричати, лаятися, зачіпати за живе, ігнорувати та постійно засуджувати вихованців, — бо все це нібито мотивує дітей — варто пам'ятати, що підтримувати такого вчителя — все одно, що підтримувати маніяка-ґвалтівника.

Установлено, що мозок людини, над якою відверто насміхаються, реагує точнісінько  так само, як мозок людини, що отримує опік  шкіри. Зрозуміло, що режим цькування, запроваджений однолітками, батьками або учителем ніколи не дозволить дітям реалізувати свій потенціал повністю. Навпаки, він завдасть їм серйозної та тривалої шкоди.

Багатьох дітей у свій час дражнили рідні брати, сестри або друзі. Якщо це відбувається в ігровій дружній формі, коли обидві дитини просто бавляться, такі образи, як правило, не завдають шкоду. Але коли словесні перепалки стають образливими, злими й постійними, вони перетворюються на знущання, тому їх необхідно припинити.

Варто пам’ятати, що важливим аспектом для дитини, яка страждає від цькування у школі, є достатня любов, підтримка, здорові відносини у сім’ї, а також наявність активного соціального життя поза школою – участь у гуртках, наявність друзів із схожими інтересами тощо. Якщо центральне місце у житті дитини займає школа, а вдома вона не почуває себе затишно і в безпеці, то булінг в класі переживається дуже болісно. Є випадки, коли доведені до краю діти вчиняють самогубство або ж брутально розправляються з однокласниками (випадки масових розстрілів у школах).

Дуже важливо сприймати знущання серйозно, а не просто відмахуватись від них, як від чогось, що діти повинні подолати самі. Наслідки можуть бути найсерйознішими, зачіпати самооцінку дитини та її майбутні особисті взаємини. У важких випадках залякування призводять до справжніх трагедій, таких як стрілянина в школах. 

Чому одні діти знущаються над іншими?

Діти знущаються один з одного з багатьох причин. Іноді вони насідають на інших дітей, бо їм потрібна жертва – той, хто здається емоційно чи фізично слабшим або просто поводиться або виглядає не так, як усі, – щоб відчувати себе більш важливим, авторитетним, популярним або впевненим у собі.      

Іноді діти знущаються з інших, тому що так вже робили з ними. Вони можуть думати, що їх поведінка нормальна, тому що в їхніх сім'ях та оточенні всі постійно гніваються, кричать або обзиваються. Деякі популярні телешоу, здається, навіть сприяють насильству: людей виганяють, ігнорують або висміюють їх зовнішній вигляд чи відсутність таланту.

Причини насилля

•        Матеріальні труднощі;

•        Наявність в сім'ї безробітного;

•        Невирішена житлова проблема;

•        Алкоголізм та пияцтво серед членів сім'ї;

•        Наявність наркоманів в сім'ї;

•        Неповна сім'я;

•        Вітчим або мачуха в сім'ї;

•        Дитина-інвалід або  з проблемами зі здоров'ям;

•        Небажана дитина;

•        Важка дитина;

•        Зняття багатьох моральних заборон;

•        Сімейні конфлікти;

•        Самоствердження за рахунок слабких;

•        Культ жорстокості, пропагований в суспільстві.

Сучасні діти про людську жорстокість знають більше, ніж їхні ровесники 20-30 років тому. Причиною цього є демонстрація сцен насильства у ЗМІ. Спостерігається пережите насильство не лише в кіно, а й на власному досвіді, а саме в сім’ях, сценах приниження в класі (бійки, вимагання грошей, психологічний тиск, словесні образи). Причиною булінгу може бути не тільки агресія або страх, а також нудьга і монотонність, бажання розвіятись чи виділитись серед інших. Наслідки таких “розваг” відображаються на особистості і супроводжуються психосоматичними порушеннями.

Як не прикро, але однією з причин “булінгу” є й нестабільність сучасної сім’ї (багато дітей живе з одним із батьків, значна частина дітей проживає з родичами або опікунами у зв’язку з виїздом батьків за кордон, існує багато функціонально неспроможних, деструктивних сімей). У зв’язку з цим у дітей в таких сім’ях з’являються емоційні розлади, депресивні стани, агресивність, що значною мірою впливає на взаємовідносини в учнівському колективі.

Протидія булінгу

 Є діти, які можуть з однаковою ймовірністю стати як переслідувачем, так і жертвою. Це агресивні діти і скаржники. З одного боку, всі ці якості можуть стати причиною неприязні однолітків, з іншого – саме ці якості іноді дозволяють дитині отримати владу над іншими і утримувати її.

Варто пам’ятати, що дитина-переслідувач так само потребує уваги і допомоги, як і дитина-жертва. Часто переслідувачі походять із кризових сімей, де батьки постійно сваряться, не приділяють дитині належної уваги, зловживають алкоголем, або й взагалі така дитина може бути свідком чи жертвою домашнього насильства.

Жертвою булінгу найчастіше стають діти з незвичайною зовнішністю (помітні шрами, косоокість тощо або ж зовнішністю, не звичною для даної громади, – інший колір шкіри, розріз очей тощо); замкнуті і сором’язливі діти, з низькою самооцінкою, неуспішні у спілкуванні; діти, у яких немає друзів серед однолітків (більш успішні в спілкувані з дорослими; часто діти зі специфічними інтересами, що призводить до сприйняття їх як «диваків», талановиті та обдаровані); фізично слабші за однолітків хлопчики; у молодших класах – неуспішні у навчанні, неохайно одягнені діти. Жертвою булінгу може стати дитина, погляди якої відрізняються від загальноприйнятих у даному колективі, нові учні у класі, родина якої була активним учасником протестних акцій. Діти можуть не розказувати про ці випадки нікому з дорослих.

Ось низка фактів записаних  з вуст дітей:

-        Школярка із сльозами розповідає іншим дітям: « мама мене просто уб’є, якщо дізнається, що я загубила шарф, який вона подарувала»;

-        Дівчинка цілий день переживає, що у неї відірвався ґудзик, тому що вдома її покарають – вона боїться матері;

-        Батько бив дитину  велосипедними спицями ( залишилися сліди на ногах);

-        Хлопчик закриває руками голову, а інших дітей обов’язково б’є по голові – хоче, щоб їм було так же погано й боляче, як йому, коли його б’ють батьки;

-        Батько б’є сина за оцінки: хлопчик в школі поводить себе нахабно і зухвало і в той же час він стає блідим від будь – якого зауваження;

Відзеркалене в цих реальних фактах життя ще раз змушує задуматися: як живемо? Як ставимося один до одного? Близькі, дорогі люди, що змушує їх бути такими жорстокими? Чому любов, доброту, терпіння пускають під укіс, і навіть до дітей при цьому немає пощади – над ними знущаються, їх б’ють, вони виростають душевно пораненими, понівеченими… У дітей зникає відчуття захищенності, вони губляться в цьому світі.

Притча «Скільки важить сніжинка?»

Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:

— Скільки важить одна сніжинка?

— Не більше, ніж нічого, — відповів він їй.

— Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, —

вела далі синичка. — Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, й почався снігопад. Це ще не була віхола, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7435679 сніжинок, які опустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що, як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї — гілка зламалася. — Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.

Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина. Я точно знаю, що хоча б раз, але кожен із нас завдавав образи іншим, навіть не зауважуючи цього.

Насправді слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть убити. Про це потрібно пам’ятати під час спілкування і конфлікту, щоб не зіпсувати стосунків назавжди.

  Наше життя – просте відображення наших вчинків. Життя поверне тобі все, що ти дав йому».

У наші плани і у долі теж.

Здається тут ми не щасливі,

І раптом, щастю – знов немає меж!

То світить сонце, а то хмарка плаче,

То враз веселка сяйвом виграє.

І зайчик сонячний через віконце скаче.

І знову в світі  - стільки щастя є!

Що хочеться руками світ обняти

І поділитись щастям з усіма!

То ж треба світ таким, як є, приймати,

Не сумувать, не нарікать дарма.

Життя складне, бо є свої капризи,

І радощі,і болі в ньому є.

Цікаве тим,що є завжди сюрпризи

І їх життя частенько роздає.

На жаль, нині в Україні економічна криза впливає не тільки на матеріальний добробут родини — порушуються й сімейні стосунки між батьками та дітьми: батьки вимушені постійно шукати заробітку, вони не мають часу на спілкування, на виховання власних нащадків.

Недоліками сімейного виховання обумовлено приблизно 60—80 % випадків протиправної поведінки молоді. За статистикою, більше половини дітей, які скоїли злочини, зростали у проблемних родинах, кожен третій підліток-правопорушник має неповну сім’ю, у майже 10 % неповнолітніх, які вчинили злочин, батьки були позбавлені волі. Відповідно до статистичних даних в Україні 44 % батьків не знають інших методів виховання, крім тілесного покарання; 13 % школярів декларують, що вони зазнають фізичного насильства від однолітків.

        Якщо ваша дитина піддається знущанню, є способи допомогти їй справитися з ним на щоденній основі та зменшити його тривалий вплив. І навіть якщо знущання не є проблемою у вас вдома безпосередньо зараз, важливо обговорювати такі питання, щоб дитина була готова до всього.

Ознаки знущань

        Якщо дитина не каже вам про залякування та знущання над собою або не має на собі видимих наслідків у вигляді синців чи травм, досить важко з'ясувати, чи відбувається це з нею насправді.

        Але все ж є деякі ознаки. Батьки можуть помітити зміну в поведінці дитини, її занепокоєння або відсутність апетиту, сну, небажання робити те, що раніше подобалось і приносило задоволення. Коли дитина виглядає похмурою і пригніченою або засмучується швидше, ніж зазвичай, коли вона починає уникати певних ситуацій, наприклад: іти на дискотеку, поїздки у  шкільному автобусі,- це теж може бути ознакою існуючих у ставленні до неї знущань.

        Якщо ви підозрюєте, що над дитиною знущаються, але вона не хоче зізнаватись у цьому, знайдіть можливість підняти це питання обхідними шляхами. Наприклад, ви можете побачити певну ситуацію на ТВ-шоу і використовувати її як початок розмови, спитавши дитину: «Що ти про це думаєш?» або «Як ти думаєш, що треба було зробити цій людині?». Це може допомогти вам у розмові перейти до таких питань, як: «А ти коли-небудь зіштовхувався з подібним?» або «Ти коли-небудь відчував таке?». Ви можете поговорити про свої схожі переживання в дитячому віці.

        Діти повинні знати, що, якщо їх залякують, знущаються над ними або вони бачать, як це відбувається з іншими, – треба неодмінно порозмовляти про це з вами або іншим дорослим (учителем, шкільним психологом чи другом сім'ї), братом чи сестрою.

                                         Допомога дітям

        Якщо дитина розповідає вам про бешкетника, зосередьте увагу на комфорті та підтримці, не важливо, наскільки ви засмучені. Діти часто не хочуть розповідати дорослим про залякування, тому що відчувають себе ображеними та приниженими або турбуються про те, що батьки будуть дуже перейматись і хвилюватись.

        Іноді діти думають, ніби це їх власна вина, що, якби вони виглядали або вели себе по-іншому, то цього б не сталось. Іноді вони бояться, що, якщо розбишака дізнається, що вони комусь усе розповіли, то буде ще гірше. Інші побоюються, що їхні батьки не повірять їм чи не робитимуть жодних дій у цьому напрямі. Або ж діти хвилюються, що батьки змусять їх дати відсіч бешкетнику, якого вони бояться.

       Хваліть дитину за те, що вона набралася сміливості порозмовляти про це. Переконайте її, що вона не самотня – багато людей отримують свою порцію знущань у певний момент. Підкресліть, що погано робить бешкетник, а не сама дитина. Переконайте сина чи доньку в тому, що ви придумаєте, як правильно зробити в цій ситуації, разом урахуєте всі тонкощі.

        Іноді старший брат, сестра або друг можуть допомогти впоратися із ситуацією. Вашій доньці може бути корисно почути, як її старшу сестру, яку вона обожнює, дражнили через її зубні брекети і як вона впоралася з цим. Старший брат або друг може також дати деяке уявлення про те, що відбувається у школі або там, де трапляються знущання, і допоможе придумати краще рішення.

       Сприйміть серйозно побоювання дитини, що знущання будуть ще гірше, якщо задирака дізнається, що ваша дитина розповіла про них. Іноді корисно звернутися до батьків бешкетника. В інших випадках варто в першу чергу зв'язатися з учителем або психологом. Якщо ви вже випробували ці методи і все ще хочете порозмовляти з батьками дитини-бешкетника, зробіть це в офіційних умовах, наприклад, у присутності директора.

     У деяких випадках, якщо у вас є серйозні побоювання із приводу безпеки вашої дитини, потрібно звернутись в органи правопорядку.

Поради дітям

         Ключ до допомоги дітям -  у наданні стратегій, які навчать їх справлятися з повсякденними знущаннями, а також допоможуть відновити дитячу самооцінку й повернути почуття власної гідності.

         Під впливом емоцій є спокуса запропонувати дитині дати відсіч задираці.

 Але важливо порадити дітям не відповідати на знущання бійкою або відповідними знущаннями. Це може швидко перерости в насильство, неприємності, травмувати когось із них. Замість цього найкраще піти від ситуації, поспілкуватися з іншими дітьми й розповісти про все дорослим.

Дайте поради для дітей, які можуть допомогти їм покращити ситуацію і своє самопочуття, зумовлене тим, що відбувається:

-Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом.

  -Перебувай в оточенні приятелів у транспорті, у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти агресора. Запропонуй те ж саме своєму другу.

- Стримуй гнів. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору.. Корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти.

        Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).

- Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, утомиться діставати тебе.

- Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із психологом, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

- Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твої речі, не бери їх до школи.

Простягніть руку допомоги

      Дайте Вашій дитині ясно зрозуміти, що булінгова поведінка - це серйозно, і Ви не будете терпіти таку поведінку в майбутньому.

       Встановіть чітку сімейну систему правил. Наслідки за порушення цих правил дитиною мають бути послідовними та не ворожими. Подавайте власний позитивний приклад слідування цим правилам.

       Проводьте більше часу з дитиною. Слідкуйте за тим, як Ваша дитина проводить свій вільний час. Познайомтесь з друзями Вашої дитини, дізнайтесь як і де вони проводять час разом.

       Підтримуйте контакт з школою. Підтримуйте та залучайте зусилля школи щодо зміни поведінки Вашої дитини.

       Підтримуйте таланти своєї дитини, допомагайте їй розвинути соціально прийнятну та менш агресивну поведінку.

       Отримайте кваліфіковану допомогу та підтримку психолога, соціального педагога.

       Удома ви можете знизити негативний вплив знущань. Навчайте дітей спілкуватися з такими друзями, які допомагають розвивати їх упевненість у собі.

       Допоможіть їм знайомитися з іншими дітьми, відвідуючи різні гуртки чи спортивні секції. І знайдіть такі заняття для дітей, які допоможуть їм почуватись упевненими й сильними. Можливо, це буде секція самооборони, карате або тренажерний зал.

       І пам'ятайте: якими б прикрими не були знущання дитини і вашої родини, є багато людей і способів вирішити цю проблему.

Як можна зменшити прояви насильства?:

Вирішувати це питання на законодавчому рівні:

-        Заборона проявів насильства у ЗМІ, натомість показ прикладів кращих стосунків;

-        Здійснювати профілактичну роботу з молоддю, сім’ями, у напрямку формування толерантної поведінки;

-        Не бути  байдужими до даної проблеми;

-        Об’єднати зусилля влади, сім’ї , школи у цьому напрямку;

-        Жити і виховувати молодь на релігійних засадах;

-        Не зловживати алкоголем;

-        Проводити більше профілактичних акцій ;

-        Проявляти більше уваги і любові до дітей;

 

Приклад батьків

Тема: «Лихослів’я»

Тема: «Лихослів’я»

Дата проведення ______________________________________________________________

Мета: Надати підліткам інформацію про вплив, значення та силу слова в житті люди¬ни, про негативні наслідки лихослів'я для особистості й суспільства. Пояснити, як лихослів'я руйнує дружні та сімейні стосунки і яким чином можна протистояти цьо¬му явищу. Нагадати підліткам Золоте правило: "Отже, в усьому, як хочете, щоб з вами поводилися люди, так поводьтеся і ви з ними".

Вікова група: учні 7-х класів

Форма заняття: бесіда-дискусія.

________________________________________

Хід заняття

"Лихослів'я" - означає нечистоту, бруд, блюво¬ту.

1. ІСТОРІЯ ЛИХОСЛІВ'Я (інформаційна доповідь)

В історії людства достовірно невідомо, коли вперше з'явилися лайливі слова. Швидше за все, коли в життя увійшло зло.

До слова в усі часи ставилися дуже обережно. "Мовчання - золото", - свідчила стародавня мудрість, попереджаючи людину про відповідальність за сказане слово. У житті є багато незрозумілих для людей речей. Але відомо, що в давніх цивілізаціях покарання за лайливі слова було дуже суворим, особливо якщо лихослів'я відноси¬лося до батька чи матері. Закон свідчив: "Хто лихословитиме батька свого або матір свою - той хай буде страчений". Про що турбувалися люди, запроваджуючи в життя такі закони? Ймовірніше, щоб убезпечити свій народ від покарання. Можливо, вони піклувалися про благополуччя та майбутнє підростаючого покоління, яке виховува¬ли на заповіді: "Шануй батька свого і матір, так буде тобі благо, і будеш довго жити на землі". Закони попереджали, що "від слів своїх виправдаєшся і від слів своїх осу¬дишся", а також "за всяке марне слово, яке скаже, людина дасть відповідь".

Життєвий досвід свідчить, що лихослів'я - велике зло, яке не приносить благо¬словення і благополуччя народу та суспільству, а тому має бути покаране і негідне людського товариства.

Так, на Запорізькій Січі за лихослів'я людину карали батогом, прив'язавши її до стовпа. Лихослів'я заборонялося навіть під час військових походів, щоб не наклика¬ти біду і щоб похід був успішний. Лайливі слова на адресу друга або недруга суворо заборонялися.

Московський цар Олексій Михайлович Романов (1645-1668) за публічно ви¬словлені лайливі слова карав стратою.

Петро І (1689-1725) спеціальним указом велів секти різками лихословів. Існу¬ючий тоді звід життєвих правил і повчань "Домострой" захищав принципи патрі¬архального побуту, зокрема беззаперечне підпорядкування голові сім'ї, шанування батька й матері. Таке ставлення до батьків зберігалося аж до середини XX століття.

В кінці XIX століття тих, хто вживав мат, урівнювали з безбожниками та анархіс¬тами.

Наполеон, який мріяв потрясти всю Європу лайливими словами і довести, що не боїться ні Бога, ні диявола, ні людини, зазнав фіаско.

В минулі часи використання нецензурних слів розглядалося не лише як лихослів'я, а й як опоганення норм людського буття.

2. Бесіда «Чи підтримує лихослів'я рівень здобутого автори¬тету?»

Психолог. Прагнення до поваги, гідного становища — не¬сумісне з негідними словами. Слід усвідомлювати і цінувати свій авторитет, свій рейтинг (професійний, соціальний, особистісний, сімейний). Якщо хтось хоча б раз почує від нас погане слово, незриму планку нашого авторитету на попередню висоту ми вже можемо ніколи не підняти.

Не думайте, що ніхто і ніколи вас не образить і не висварить. Однак це можна витримати і дати гідну відповідь: «Не те, що входить у вуста, оскверняє їх, а те, що виходить з них». Якщо ж копіювати інших, говорити «як усі», то не треба потім дивуватися, що у вас у житті не все гаразд: не вас похвалили, не вас відрядили навчатися за кордон. Людину видно навіть тоді, коли вона про це не думає. (Висловлювання учнів)

Психологічний коментар. Бесіда дає змогу спростувати міфи  про те, що лихослів'я означає авторитет, що лайкою його можна добути й утримувати на належному рівні.

3. Бесіда «Розпочни із себе»

Психолог. Що робити з тими, хто лихословить? Не можна виправити все суспільство, але зупинити лихослів'я всередині сім'ї, класу, групи можна. І розпочинати слід із себе, беручи приклад із людей, які не лаються. Навіть у найгіршому середови¬щі є люди, до яких бруд ніби не пристає. Тому завжди є на кого спертися і чинити опір злу. Цих людей називають моральними і такими, що володіють нормами етикету. Моральними рисами, які визначають ставлення людини до інших, є: доброта, великодушність, гідність, скромність, милосердя. А етикет — дотри¬мання регламентованих норм у стосунках між людьми. Ось таких орієнтирів слід дотримуватися, вдосконалюючи себе. Впливати на тих, хто лихословить, слід власним прикладом високої мовної культури. Наведемо для прикладу притчу: «Жила одна людина. У дитинстві вона хотіла переробити світ, в юності — країну, у зрілості — сім'ю, у старості — себе. На її смертному одрі рідні почули дивне зізнання: «Якби я в дитинстві почав із себе, то зараз переробив би світ». Ознакою зрілої особистості є вміння керувати собою, натомість незріла особистість намагається ке¬рувати іншими. (Висловлювання учнів)

Психологічний коментар. Бесіда актуалізує у свідомості учнів цінність високих моральних рис, стимулює дієве ставлення до власного мовлення.

4. Бесіда «Лихословлю, бо це «круто»!»

А. «Крутий = самовпевнена поведінка + багато агресії».

Б. «Сильна особистість = впевнена, виважена, адекватна по¬ведінка + багато підтримки і доброти».

Отже, «крутий» виявляє фізичну і вербальну агресію, для нього це, як правило, самоціль. А насправді сильний викорис¬товує свою силу для утвердження добра.

Учням пропонується порівняти характеристики «крутої» і сильної особистостей.

1. Сильна особистість — це людина, яка вміє опанувати себе, а не інших; вміє приймати рішення сама, а не робить це за ін¬ших; сильна зріла особистість спочатку збирає факти, а потім

приймає рішення, і тому є відкритою для спілкування.

2.     «Круті» часто стикаються з опором і агресією щодо себе, бо люди не хочуть, щоб їх хтось контролював; незріла особистість спочатку приймає рішення, а потім підганяє під нього факт,

і тому часто є підозрілою.

3.  Сильну особистість люблять, а «крутого» — бояться.

4.     Під час суперечки сильна особистість не обмежує прав інших, а «крутий» відстоює позицію «Я правий, ти - ні», яка часто-густо супроводжується образливими словами. Щоб стати сильною особистістю, слід навчитись уникати негатив¬них оцінних суджень — «придурок», «ідіот» тощо. Ці слова викликають «лихі» думки, спричиняють роздратування і гнів. Такий стан провокує грубу лайку. «Лихі» слова, незалежно від того, вимовляються вони вголос чи мовчки, мають такі

особливості:

•     драматизують ситуацію — вона стає «жахливою» і «ката¬строфічною»;

•     за допомогою цих слів ви стверджуєте, що «нічого не можна виправити» і не шукаєте виходу із ситуації;

•     у цих словах неодмінно згадується те, що хтось перед вами у чомусь завинив; думка фіксується на вимогах, які ви¬суваються до інших, — «ти повинен», «я вимагаю», «ніхто не

має права».

•     Щоб побороти «лихі» слова, потрібно вміти переключа¬тися на «хвилю поміркованості». Прикладом тут може бути така позиція: «Зріла людина світ бачить реалістично. Варто пам'ятати про те, що люди не можуть бути бездоганними і мають право на помилки, що ніхто з людей (навіть батьки) не прийшов у цей світ для того, щоб задовольняти мої вимоги й очікування».

5.  Вправа «Як подолати лихослів’я»

Аби вміти побороти свій гнів і попередити вживання лихо¬слів'я учням пропонується наступна схема:

•      у чернетці наведіть ситуації, що провокують лихослів'я;

•      опишіть ситуацію об'єктивно, як би її зафіксувала відео-камера;

•      визначте мету вживання лайки (встановлення контролю над іншими; уникнення когось або чогось; помста; перемога в суперечці; захист своїх прав);

•      запишіть свої «лихі» слова;

•      запропонуйте альтернативу у вигляді «поміркованих» думок;

•      спробуйте відчути, які нові почуття з'явились у вас тепер.

Для того, щоб не користуватись у скрутних ситуаціях інвек¬тивною лексикою, людина повинна вміти: упевнено попросити, твердо і впевнено вимагати, адекватно відповідати на справедливу і несправедливу критику, не дозволяти маніпулювати собою, твердо відмовити.

Психологічний коментар. Бесіда дозволяє зняти знак рівності між поняттями «крутий» і «сильний», розкриває особливості «лихих» слів, а запропонована схема — розвиває уяву та вміння моделювати відповідні до теми ситуації

6. Групові дискусії

Учням запропонували для обговорення такі висловлю¬вання:

•      «Зі звички так чи інакше лихословити випливає звичка до здійснення поганих вчинків». (Арістотель.)

•      «Людино, заговори, щоб я тебе побачив». (Сократ.)

•       «Мова — це дії, що відбуваються між людьми». (Регель.)

•      «Лихослів'я — повсякденна колотнеча. Ви берете в ньому участь?»

Психологічний коментар. Такий спосіб організації заняття розвиває вміння слухати і взаємодіяти з іншими, привчає до аналізу думок, роздумів уголос. Активна участь у дискусії стимулює формування негативного ставлення до лихослів'я через те, що така позиція не нав'язується згори, її виробляють під час розмови самі учні.

7. Малювання лихослів'я (арт-терапія)

Для зняття емоційного напруження учням пропо¬нується намалювати погане слово, тобто створити алегоричний образ.

Заняття-тренінг «Добро в тобі»

Соціальний педагог ЗОШ I-IIIст.с. Воєгоща

Мета: допомогти учням усвідомити, що добро потрібне кожній людині. Вчити нести добро іншим через добрі справи. Сприяти вихованню в них активної життєвої позиції, людяності, чесності, милосердя, доброти.

Обладнання: плакат « банк добрих справ», схема слів, м’яка іграшка, завдання на карточках, квітка добра, плакати з висловами – « Думай добре – роби добре – і буде добро» (Білецький-Носенко); « Раз добром нагріте серце – вік не охолоне» (Т. Шевченко)

Зустріч з першокласниками 

Година спілкування"Я школярик"

 Методика отримання зворотного зв'язку  "Їжачок"

Адаптація першокласників.

 Гра "Чарівний Пісок"

Пісочна терапія

Наші права - щасливе майбутнє!

 

Тренінгове заняття "Наші права - щасливе дитинство!"

Права та обов'язки дітей

Профілактика насильницької, жорстокої та агресивної поведінки

Профілактика насильницької,

жорстокої та агресивної поведінки

(9-11 класи)

Заняття з елементами тренінгу

Тему насильства над дітьми непотрібно замовчувати, а також удавати, що нині в суспільстві ці питання не є актуальними. Про це потрібно говорити, адже про­блема жорстокого поводження з дітьми та проявів підліткового насильства — це проблема держави і кожної свідомої особистості, оскільки дитина і підліток фор­мується не сама по собі, а в навколишньому середовищі.

Із зерна любові виростає сад.

Із зерна агресії піднімаються джунглі.

Зерна чого проростають у вашій душі?

М. Козлов

Мета:

•  надати учасникам основні знання, уміння та навички щодо подолання насильства в учнів­ському середовищі;

•  сприяти подоланню невпевненості, що за­важає їхньому нормальному емоційному само­почуттю у процесі спілкування з ровесниками;

•  формувати толерантне ставлення до інших людей;

•  сприяти запобіганню негативним емоціям, агресивній поведінці та жорстокості;

•  розвивати творче мислення, фантазію, уяву, співпереживання і співчуття.

Завдання:

•  надавати інформацію про види насиль­ства, його форми та причини;

•  ознайомити учнів із сучасними підходами до профілактики в контексті підтримки й по­кращення якості життя;

•  ознайомити учнів із наслідками насиль­ства над дитиною;

•  відпрацювати комунікативні навички взаємодії;

•  розвивати вміння опановувати свої емоції;

• утверджувати позитивні риси особистості;

•  розвивати в учнів загальнолюдські ціннос­ті;

•  розвивати вміння позитивно розв'язувати конфліктні ситуації;

•  розвивати комунікативні навички у проце­сі спілкування з ровесниками, батьками, учите­лями;

•  підвищувати самооцінку учнів;

•  інформувати про форми запобігання на­сильству;

•  виховувати толерантні відносини у навча­льно-виховному процесі.

Обладнання:

плакати («Правила роботи в групі», «Прин­ципи досягнення успіху», «Упевнена поведін­ка», «Як відмовити, якщо вас до чогось при­мушують», плакат із зображенням «Квітки»), відеоролики («Не бейте детей» і «Не смійся з мене»), паперові «серця», стікери, аркуші па­перу формату А4, смужка з паперу завдовжки і,5—2 м і завширшки 30 см, дзеркальце, кольо­рові олівці.

Тривалість: і год 30 хв.

І. Вступна частина

Психолог. Добрий день, шановні учасники! Тема тренінгового заняття: «Профілактика на­сильницької, жорстокої й агресивної поведінки серед учнівської молоді». Сьогодні йтиметься про насильство та його види, про те, як запобіг­ти йому, виробити навички впевненої поведін­ки в різних ситуаціях, навчитися чинити опір у складних ситуаціях, як коректно відмовити, якщо вас до чогось примушують.

Вправа «Знайомство»

Мета: познайомити учасників; створити доброзичливу атмосферу в групі.

Психолог. Насамперед пропоную познайоми­тися одне з одним, тобто презентувати себе, на­звавши своє ім'я і три риси характеру.

Правила роботи в групі

Психолог. Щоб розпочати роботу на занятті, потрібно прийняти низку важливих правил, до­тримання яких сприятиме ефективній співпраці у групі. Правила — це певні норми поведінки, по­трібні в житті для того, щоб можна було поро­зумітися, спільно виконувати роботу й досягти мети. Отже, запишемо умови співпраці, необхід­ні для ефективної роботи в групі.

Орієнтовні правила тренінгового заняття

•               Виступ від СВОГО імені.

•               Відвертість і щирість.

•               Принцип «тут і тепер».

•               Говорити лаконічно та по черзі.

•            Добровільно брати участь в обговореннях.

•            Дотримуватися принципу конфі­денційності.

•             Бути активним, доброзичливим, чесним, об'єктивним.

•             Вкладатися у відведений проміжок часу.

•               Поважати думку іншої людини.

•             Вимкнути мобільні телефони.

Вправа «Очікування»

Мета: з'ясувати, чого учасники очікують від заняття.

Психолог. Давайте зараз подумаємо, чого ми очікуємо від заняття, й запишемо свої очікування на стікерах-«промінцях». Зачитаємо свої записи і прикріпимо стікери до зображення «квітки».

II. Основна частина

Психолог. За визначенням світової спільноти насильство не лише ставить людину в залежне становище, а й принижує її гідність, завдає шко­ди її психологічному і фізичному здоров'ю, стає серйозною перешкодою в подальшому житті. Небезпека полягає ще й у тому, що різні про­яви насильства й жорстокого поводження не лише руйнують взаємини в сім'ї, стають причи­ною глибоких психологічних травм, а і є однією з передумов руйнування правових, моральних і духовних засад суспільства. Тож особливу роль відіграє сімейне виховання. Проблема насиль­ства в сім'ї була й залишається складною для дослідження й визначення шляхів щодо запобі­гання цьому явищу.

(Перегляд відеоролика «Не бейте детей».)

Проблема насильства в сім'ї стає дедалі ак­туальнішою. Дослідження, проведені в Украї­ні, також підтверджують надзвичайну гостроту проблеми й поширення різних форм насиль­ства в сім'ях. Держава визнає цю проблему: уже прийнято Закон України «Про поперед­ження насильства в сімї», який набув чинності у 2001 році. Шкода лише, що ухвалити закон і виконати його в Україні — це різні речі. Статис­тики щодо реальних проявів насильства в сімї немає, оскільки це явище найчастіше є прихова­ною формою насильства.

Нині робота щодо запобігання насильству в сімї спрямована здебільшого на надання до­помоги постраждалим і застосування санкцій стосовно агресора, тобто на подолання при­чин насильства, а не на запобігання йому. Проте для того, щоб вирішити цю проблему, необхідно ліквідувати причини її виникнення. Це немов ремонт будинку: ми повинні не лише підлатати дах і стіни, а й насамперед зміцнити фундамент. Фундамент — це родина.

Вправа «Мозковий штурм»

Мета: ознайомитися з основними харак­теристиками видів насильства над дітьми та сприяти їх усвідомленню.

Хід заняття

Інструкція. Учасники об'єднуються в чотири групи. Кожна група розповідає про причини й наслідки одного з видів насильства (додаток)

Вправа «Надірване серце»

Мета: розвивати співчуття в дітей; виробити усвідомлення дій, спрямованих на пригнічення і підтримку; формувати переваги позитивної вза­ємодії.

(Психолог роздає паперові «серця» всім учасни­кам. Читає притчу, і щоразу, коли вони почують про випадок пригнічення дитини, відривають шматок паперового «серця» і кидають його на землю (дода­ток і на с. 23).)

Психолог. Як, на вашу думку, зараз почуває­ться Петрик? Чому він так почувається? Як на нього могло б вплинути таке ставлення? Приду­майте підбадьорення для Петрика. (Що ви могли б сказати йому, щоб він почувався краще?) Як, на вашу думку, Петрик почувався б тепер, вислу­хавши всі ваші підбадьорення?

Вправа «Зіпсований малюнок»

Робота в трійках

Мета: набути навички керування власни­ми емоціями; сприяти запобіганню негативним емоціям, агресивній поведінці й жорстокості; роз­вивати творче мислення, фантазію, уяву, здатність до емпатії, співпереживання і співчуття.

Інструкція. Група об'єднується в трійки за міся­цями осені: «вересень», «жовтень», «листопад».

Психолог дає кожній групі завдання:

—    один учасник малює малюнок;

—    другий його псує;

—    третій учасник виправляє зіпсоване.

Далі відбувається презентація результатів й обговорення в групах.

Обговорення

—Що ви відчували?

—    Яке ваше ставлення до ситуації?

—  Які почуття викликала у вас жертва на­сильства, кривдник під час виконання цієї вправи?

—      Як ці почуття можна спроектувати на реальну ситуацію домашнього насиль­ства під час виконання ваших професійних обов'язків?

—    Як ви ставитеся до проявів насильства?

—  Чи існують ситуації, коли насильство може вважатися прийнятним?

Очікувані результати від виконання вправи

Розуміння учасниками:

•    почуттів тих, хто страждає від насильства;

•    складнощів реабілітації постраждалих;

•     неприйняття насильницького розв'язання конфліктних ситуацій.

Психолог. Однією з найактуальніших проб­лем сучасності є підвищення рівня агресивнос­ті. Недоліки у вихованні та неможливість по­вною мірою реалізуватися в навчальній діяль­ності і спілкуванні з однолітками призводить до порушення соціальних норм і правил, тому в поведінці підлітка може з'явитися агресія. Серед форм агресивних реакцій підлітків най­частіше виокремлюють такі: фізична агресія, непряма агресія, вербальна агресія, схильність до роздратування, негативізм як опозиційна манера поведінки. Хто такі «агресор» та жертва?

Агресор — це людина, яка чинить насильство. Жертва — це людина, стосовно якої чинять на­сильство.

Вправа «Агресор і жертва»

Інструкція. Учасники тренінгового заняття об'єднуються у дві групи за допомогою дво­колірних карток. Кожній групі дається аркуш, на якому перша група відповідає на запитання «Які риси притаманні агресору? Що він відчуває, коли знущається з жертви?», а друга — на запи­тання «Які риси притаманні жертві? Що вона відчуває, коли з неї знущаються?». Потім кож­на група обирає «спікера», який представляє результат колективної роботи.

Жертва: слабка фізично і психологічно, несхожа на інших, невпевнена в собі, у неї мало друзів, непопулярна в колективі, має якісь вади, спокійна, боязка.

Агресор: жорстокий, боягуз, сильний фізич­но, закомплексований, із психічними відхилен­нями, має психологічні проблеми, не отриму­вав любові в сімї, від батьків, злий, не вміє спів­чувати.

Жертва може відчувати: безсилля, образу, самотність, біль, озлобленість, неповагу до себе, злість, ненависть, лють, страх.

Агресор може відчувати: задоволення, втіху, самоствердження, радість, силу, гордість, ба­жання стати лідером, щоб його поважали.

— Як ви вважаєте, агресор є дійсно сильною і впевненою в собі людиною? (Відповіді дітей.)

Насправді психологи вважають, що люди, які чинять насильство, жорстокі стосовно інших, невпевнені в собі, мають занижену самооцінку і намагаються самоствердитися за рахунок слабших. Адже ви, напевно, помічали, що крив­дник завжди обирає як жертву людину, слабшу за себе, і ніколи не вибере сильнішу. Агресор — це боягуз, тому що сильна і впевнена в собі лю­дина ніколи не образить слабшого, а навпаки, захистить і допоможе. Через зовнішню агресію й жорстокість він сам собі доводить, що сильний. Часто в сімї агресор зазнає різних видів насиль­ства, можливо, його б'ють і принижують батьки або інші люди, від яких він залежить, що є при­чиною його жорстокості. Але чи можна виправ­дати знущання? За будь-яких обставин знущан­ня не має виправдання!

— Як ви вважаєте, хто потребує психологіч­ної допомоги: кривдник чи жертва? (Кривдник, агресор потребують психологічної допомоги так само, як і жертва.)

Звичайно, ніхто не хоче бути жертвою. А те­пер подумайте, чи хотіли б ви бути агресором і мати всі ті риси, які знайшли в нього.

Вправа «Вузенький місток»

Мета: показати учасникам, що можна одер­жати гарний результат у спільній справі лише в разі взаємодії.

Інструкція. Ведучий кладе на підлогу арку­ші паперу завширшки 30 см як уявний місток. Учасники повинні пройти по містку назустріч одне одному, «подолати» його, не впавши у «воду». Після того як усі учасники пройдуть по містку, відбувається обговорення. Учасники повинні домовитися на містку про те, як пройти не впавши. Виконають завдання лише ті учас­ники, які зуміють домовитися про спільні дії. Психолог допомагає учасникам зробити висно­вки про те, що у взаєминах між собою теж необ­хідно домовлятися і діяти разом, «не зіштовху­ючи з містка».

Обговорення

—    Що ви відчули, коли зустрілися з партне­ром на містку?

—    Які думки виникли у вас під час виконан­ня цієї вправи?

— Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб успішно виконати завдання?

— Із якою метою виконували цю вправу?

Психолог. А зараз послухайте притчу, адже ви знаєте, що в притчах міститься народна муд­рість.

Притча «Великодушність»

Висунувши голову з гнізда, орленя побачило багатьох птахів, які літали серед скель. Воно запитало:

—    Мамо, що це за птахи?

—    Наші друзі, — відповіла орлиця. — Орел живе сам, але і він інколи потребує компанії. Усі ці птахи — наші вірні друзі.

Раптом орленя закричало:

—    Ой-ой, вони вкрали в нас їжу!

—    Заспокойся, сину! Вони нічого не вкрали. Я сама їх пригостила. Хоч би яким голодним був орел, він неодмінно має поділитися частиною своєї здобичі з друзями. На такій висоті вони не можуть знайти собі їжу, тому їм треба допомагати.

Знаєш, хто прагне мати вірних друзів, не здійснювати жорстокості і насилля стосовно інших, повинен сам бути добрим і терплячим, проявляти увагу до чужих потреб. Поваги досягнеш не силою, а великодушністю й готовністю поділитися з нужденним останнім шматком.

Вправа «Позбався образу невдахи»

Психолог. Ми не завжди досягаємо того, чого хочемо. Тоді кажуть про те, що людину спіткала невдача, її називають «невдаха».

Якщо ми сприймаємо себе як невдаху, який часто зазнає поразок і не здатний досягти успі­ху в навчанні, то це негативно позначається на нашому прагненні вчитися і спілкуватися з однолітками, прагненні до успіху й досягнень. Однак ви можете змінити неадекватний образ свого «Я».

— Намалюйте «невдаху». (Обговорення ма­люнків.)

 1. Я прагну досягти певної мети, яка приводить до успіху.

2. Думаю постійно про кінцевий результат, про свою мету,

і тоді засоби для її досягнення знайдуться обов'язково.

3. Не боюся помилок або тимчасових невдач. Долаючи труднощі й невдачі, я вдосконалюватимуся. Помилки і труднощі спонукатимуть мене до пошуку більш ефективних засобів.

14. Дію так, ніби усе гаразд.

Отже, якщо ми будемо сприймати себе як «невдах» і не будемо докладати зусиль для того, щоб позбутися цього образу, то завжди нас бу­дуть переслідувати поразки, невдачі і прини­ження.

А зараз усі погляньте на себе в дзеркальця, що стоять перед вами. Усміхніться. Подивіться, які гарні й усміхнені обличчя дивляться на вас. Невже ці особи можуть бути «невдахами». Звичайно, ні!

Життєвий досвід і досягнення багатьох лю­дей засвідчують, що майже кожна людина здат­на досягти успіху. Ви також здатні на це, якщо будете позитивно сприймати себе й дотриму­ватися таких принципів.

(Учасники двічі читають принципи (мал.)

Вправа «Як чинити опір»

Мета: дати можливість учасникам отрима­ти певні відчуття від опору; відпрацьовувати навички відмови.

Інструкція. Психолог об'єднує учасників у дві рівні підгрупи (якщо в групі непарна кількість учасників, то психолог приєднується).

Етап і

Інструкція. Під час виконання вправи одна команда має постійно говорити лише «так», а інша — «ні».

Завдання: пересуваючись по кімнаті, спро­бувати поговорити з людиною з іншої команди лише за допомогою свого слова і спробувати її «переконати». Якщо хтось вимовив інше сло­во, крім дозволеного, то він програв. Учасники ходять по кімнаті, вимовляючи «так» і «ні», нама­гаються переговорити одне одного. Під час виконання вправи (після 3—5 хв) можна дати додаткову інструкцію: за допомогою свого сло­ва спробувати заспівати пісеньку або розпові­сти віршик. На виконання завдання дається з хв. Після проведення вправи учасники повертаю­ться в коло і психолог проводить обговорення.

Обговорення

— Чи всі змогли поспілкуватися?

— Чи вдалося когось переконати? Що допо­могло? Які «аргументи» використовували (під­вищували голос, кричали, змінювали міміку, застосовували жести)?

—                   Що ви відчували, коли виконували свою роль у вправі?

Психолог. Отже, дуже важливо вміти гово­рити «ТАК» і «НІ». Зараз була можливість «боро­тися» словами, а наступний етап — поборотися руками.

Етап 2

Інструкція. Психолог пропонує учасникам стати одне навпроти одного на відстані ви­тягнутої руки, підняти руки на рівні грудей, до­торкнутися одне до одного долонями. Далі слід домовитися, хто в парі буде ведучим. Один тисне — інший пручається, потім навпаки. У завдання входить: а) чинити опір і відчути тиск напарника, можна навіть зіштовхувати; б) зіштовхнути напарника з місця, зумівши протистояти тиску, і при цьому устояти на місці.

На виконання завдання дається 5 хв.

Обговорення

—  Як ви почували себе? Чи вдалося вам устояти? Чи вдалося протистояти тиску? Якими були ваші переживання?

—    Чи завжди вдається «вистояти» в ситуаці­ях тиску? Чому (можливо, не завжди вистачає впевненості, знань про варіанти відмов, уміння

відмовлятися)?

Групове обговорення «Упевнена поведінка. Протистояння тиску. Стратеги відмови»

—  Чи траплялися у вашому житті ситуації, коли вам щось пропонували, а ви відмовляли, і вам це вдавалося? Які способи відмови ви знаєте?

Вдалі відмови

1.                  Рішуче сказати «ні», нічого не пояс­нюючи й не аргументуючи.

2.                    Відмовитися, використовуючи різ­ні аргументи.

3.          Віджартуватися.

4.          Відійти, приєднатися до інших.

5.          Перевести розмову на іншу тему.

6.          Ігнорувати.

 (Усі відповіді учасників психолог записує на пла­каті, після обговорення дається інформаційне пові­домлення)

До уваги психолога! Під час інформа­ційного повідомлення важливо вико­ристовувати інформацію з плаката «Вда­лі відмови», доповнюючи список спо­собів сказати «ні» або підкреслюючи ті, які називали учасники.

Психолог. Тепер ми розуміємо, що сказати «ні» — непросте, але інколи дуже необхідне вміння. Іноді важко вирішити: відмовляти чи погоджуватися. Сказати «так» — може означа­ти зробити гірше собі, а сказати «ні» — зробити гірше іншим. Якщо ми кажемо «ні», то почуває­мося винними і самотніми. Нам буває важко відмовити іншому, особливо якщо інша людина наполеглива.

— Чи траплялися у вашому житті ситуації, коли вам пропонувати вжити алкоголь і роби­ли це наполегливо? Як ви поводилися в таких ситуаціях?

І До уваги психолога! Попросіть учас­ників відповісти на це запитання щиро, а також визначити, якою була їхня пове­дінка в таких ситуаціях, пригадати свої відчуття, переживання до і після таких ситуацій.

Важливо розуміти, що невпевненою лю­диною бути досить небезпечно, оскільки нею легше маніпулювати.

Поведінка впевненої людини характеризує­ться переліком особливостей, які дають змогу людині діяти в житті більш ефективно й неза­лежно.

Упевнена поведінка

•   Цілеспрямована й зорієнтована на подо­лання перешкод (а не на переживання з цього при­воду).

•  Гнучка, передбачає рішучість й адекватну реакцію на швидку зміну ситуації.

•  Соціально зорієнтована, тобто спрямована на побудову конструктивних відносин з іншими людьми (а не на «занурення в себе»).

•  Поєднує спонтанність із довільною регуля­цією своїх дій.

•   Наполеглива, але не агресивна. Людина докладає максимум зусиль для досягнення своєї мети, але робить це по змозі не за рахунок інших людей.

•  Спрямована на досягнення мети, а не на уникнення поразки. Людина сконцентрована на отриманні позитиву, насамперед прагне саме цього.

Крім того, упевненим у собі людям прита­манна адекватна самооцінка і розвинене вмін­ня регулювати свій емоційний стан, вони мен­ше піддаються зовнішньому маніпулятивному тиску, насильству. Опанування навичок казати «ні» має важливе значення, його слід відпрацьо­вувати крок за кроком, щоб використовувати у своєму житті.

Як відмовити, якщо вас про щось просять або щось пропонують, на чомусь наполяга­ють?

1.    Вислухайте іншу людину (пропозицію, про­хання) спокійно, доброзичливо.

2.    Попросіть пояснити, якщо щось незрозумі­ло (запитати: «Що ви маєте на увазі?» або пере­фразувати: «Тобто ви хочете, щоб я...»).

3.    Залишаючись спокійним, скажіть «ні».

4. Поясніть, чому ви кажете «ні». (Аргумен­тувати свою відмову можна лише в тому випадку, якщо ви «в рівних вагових категоріях» із тим, хто намагається на вас тиснути, тобто під час розмо­ви «один на один» із людиною, яку ви добре знаєте. Але якщо це малознайома людина (або їх кілька) і ви відчуваєте, що на вас починають тиснути, поясню­вати причини відмови не слід. Краще твердо сказати «ні».)

Психолог. Як ви ставитеся до людей, які вмі­ють відмовляти, тобто впевнено говорити «ні»? Здатність говорити «ні» у складній ситуації робить людей «крутішими» в очах інших людей, тому що вони не піддаються маніпуляціям, умі­ють «виходити» з-під тиску, над ними важче скоювати насильство.

Вправа «Поради агресорам і жертвам»

Інструкція. Учасники об'єднуються у дві групи за допомогою двоколірних карток із но­мерами «і» і «2». Кожній групі видають аркуші, на якому перша група пише «Поради жертві щодо того, як зупинити ситуацію систематич­ного насильства і знущання», а друга — «Поради агресору щодо того, як розв'язати ситуацію систематичного насильства і знущання». Потім кожна група обирає «спікера», який представ­ляє колективні напрацювання.

Необхідно, щоб «жертва» знала: вона має право на допомогу! Вона повинна йти до дорос­лих, які зможуть допомогти. Ці дорослі — бать­ки, класний керівник, директор і психолог лі­цею, заступник директора з навчально-виховної роботи, класний керівник, майстер, поліція.

Кожна дитина-жертва має сказати собі: «Я цього не заслуговую!» і шукати «звільнення» шляхом допомоги дорослих.

Рекомендації жертвам

1.  Ігноруйте, не відповідайте емоційно. Не втрачайте емоційної рівноваги, не показуйте агресору своїх страху і люті. Залишайся спо­кійним. Дуже часто кривдник прагне побачити саме таку реакцію жертви.

2.    Не думайте про помсту, адже помста може призвести до замкненого кола неперервної агресії.

3.    Дайте агресору шанс зупинитися (наприк­лад, скажіть: «Якщо ви не зупинитеся, я буду змушений усе розповісти дорослим»),

4. Облиште цю ситуацію, «підіть» від неї в інше місце. Це — не втеча, це — самозахист.

5.    Якщо знущання не припиняються, тоді, можливо, доведеться стати на свій захист. Оберіть момент, щоб порозмовляти з кривдни­ком. Дивлячись йому в очі, говоріть упевнено і спокійно. Скажіть, що вам не подобаються його вчинки, що вони не лише не смішні, а й за­вдають болю. При цьому не удавайтеся до об­раз або погроз.

б. Попросіть про допомогу. Це не ознака слабкості чи боягузтва! Ви захищаєте себе, своє здоров'я і життя!

Пам'ятайте! Ви цінні як особистість. Той, хто принижує вас, хоче, щоб ви вважали себе нікчемними. Проте він не ваш суддя. А якщо хтось і втрачає гідність через таку поведінку, то це кривдник.

Рекомендації агресорам

1.    Якщо завдаєте шкоду іншим, спробуйте пригадати (уявити), як би ви почували себе, якби з вами чинили так само. Учіться співчувати.

2.    Подумайте про те, що зло, яке ви несете іншим, згодом повернеться до вас.

3.    Знайдіть корисне застосування своїй агре­сивності (спорт, робота, творчість).

4.    Учіться спілкуватися з іншими.

Психолог. Пропоную вам послухати притчу.

Притча «Про вовків»

Колись один мудрець відкрив своєму онукові життєву істину:

—    У кожної людині відбувається боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк симво­лізує зло: заздрість, егоїзм, амбіційність, брехли­вість, жадібність. Другий вовк символізує добро: миролюбність, любов, доброту, відданість.

Онук, який перейнявся словами дідуся до глиби­ни душі, замислився й запитав:

—    А який же вовк усе ж перемагає?

Старий усміхнувся й відповів...

(Психолог робить паузу і запитує: «Як ви ду­маєте, що відповів дідусь?». Діти висловлюють свої припущення.)

—    Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш!

Психолог. Ви можете змінитися, якщо захо­чете самі, і бути такими, якими забажаєте! Захочете бути злими, жорстокими — будете; захочете бути добрими, милосердними — ста­нете такими.

Намагайтеся виховувати в собі милосердя, доброту, емпатію, уміння співчувати іншим, відчувати їхній біль. Кожна людина має право жити вільно, у безпеці, без страху.

(Роздається пам'ятка «Заповіді для учнів» (дода­ток з на с. 25).)

III. Завершальна частина

Психолог. А зараз прослухайте пісню «Не смійся з мене» у виконанні Марії Бурмаки.

— Які почуття у вас викликала ця пісня?

Давайте кожен розпочне із себе — позбавля­ти світ насильства й агресії. Тож пропоную, щоб ви подумали і сказали, яку одну добру справу ви можете зробити сьогодні для того, хто вам не байдужий.

(Психолог повинен наголосити на тому, що вони повинні бути цілком упевнені, що обов'язково зроб­лять цю справу саме сьогодні.)

Вправа «Коло зворотного зв'язку»

Мета: отримувати зворотний зв'язок від гру­пи; сприяти обміну почуттями і враженнями.

Психолог. На вашу думку, ця тема є актуаль­ною? Якщо «так», то чому? Що найбільше запа­м'яталося із сьогоднішнього заняття?

Висновок. Отже, проблеми жорстокого пово­дження з дітьми, насильства і різних комплекс­них порушень прав дитини є досить актуальни­ми, тому потрібно вміти обстоювати себе, зна­ти, до кого звернутися по допомогу, як поводи­тися в таких ситуаціях.

Вправа «Усмішка по колу»

Психолог. Станьте, утворивши коло, візьміться за руки й усміхніться одне одному. Мені дуже приємно, що ви вмієте дружити. Ви відчуваєте, як між долонями «спалахнула» маленька іскор­ка, маленьке-маленьке сонечко. Воно не обпі­кає, а зігріває, відсвічується у ваших очах. Я знаю, що ви іноді сваритеся, але якщо раптом у чиїхось очах промайне злість, покладіть йому на плечі руки, і тепло ваших долонь «розтопить» злість безслідно.

ПРИТЧА «НАДІРВАНЕ СЕРЦЕ»

Якось уранці в кімнаті Петрика звично продзвенів будильник, але хлопчик не підвівся з ліжка. Хвилин через десять його мама прочинила двері в кімнату.

—    Ну ж бо, поквапся! - сказала вона. — Знову спізнишся до школи. Ледацюго! (Пауза.)

—    Мамо, я захворів, - відповів Петрик.

—    І чому ти завжди поводишся як маленький? (пауза) — відповіла мама. — Тобі завжди погано, коли в розкладі є фізкультура. Вставай і збирайся. Твій брат уже майже готовий.

Петрик швидко вдягнувся і вийшов на кухню. Його старший брат Андрій щойно закінчив сні­дати.

—    Я пішов, мамо, — сказав Андрій.

—    Зачекай на Петрика, - сказала мама.

— Цей телепень (пауза) завжди спізнюється, — заперечив Андрій. — Я не хочу пропустити автобус.

Одначе хлопці — старший брат і Петрик — встигли на автобус. Та коли двері зачинилися й автобус рушив, Петрик згадав, що його зошит залишився в кімнаті.

Петрик запитав водія, чи не можна зачекати, поки він збігає по домашнє завдання.

—    Ти що, дурний? (Пауза.) Це тобі не таксі. Ще й за запізнення одержиш (пауза).

Прийшовши до ліцею, Петрик попередив учительку, що забув домашнє завдання вдома. Вона

сказала:

—Це вже вчетверте за місяць, Петрику. Ти взагалі сідав за уроки? Я починаю думати, що ти мені брешеш (пауза). Боюся, мені доведеться поговорити про це із твоїми батьками.

Петрик любив спортивні ігри, але ненавидів фізкультуру, бо був найменшим серед хлопців. Того дня вони мали грати на уроці в баскетбол. Цю гру Петрик терпіти не міг. Учитель попросив дітей поділитися на дві команди: «Леви» і «Тигри». За десять хвилин кожна з команд нараховувала по десять гравців, і лише Петрик залишився сам-один (пауза).

Капітан команди «Леви» сказав:

—    Ми його не хочемо — він погано грає (пауза).

—Який із нього тигр? Він радше наля­каний кіт! (Пауза.) — додав капітан команди «Тигри», і всі хлопці розрего- а талися (пауза).

Зрештою, учитель призначив Петрика до команди «Леви». Але хлопець усю гру просидів на лаві запасних, бо капітан не допустив його до гри (пауза).

Того дня після уроків брат Пе­трика Андрій грав поблизу будин­ку з друзями у футбол. Порівняно з баскетболом Петрикові значно біль­ше подобався футбол. Це була його улюблена спортивна гра. Тому Петрик попросив Андрія прийняти його до команди Але Андрій відмовив.

—    Нізащо, - заявив він. - Ти все зіпсуєш (пауза).

Мама хлопців почула це і сказала:

—    Тобі слід прийняти брата до гри, Андрію.

—Але ж, мамо, він такий незграбний (пауза) — відповів Андрій. — І весь час плутається під ногами (пауза).

Додаток г

Насильство над дітьми в сім'ї

Міністерство у справах сімї, молоді та спорту визначило такі чинники проявів насильства в українських родинах:

•      психологічні (високий рівень агресії, влас- Водночас саме проблема насильства в сімї ний негативний досвід дитинства, низька само- є причиною таких глобальних явищ, як: оцінка кривдника);                                        • бездоглядність і бездомність дітей;

•   соціальні (стереотипність уявлень про ролі • зростання кількості розлучень;

в сімї та виховання дітей, високий рівень алко- • формування насильницького менталітету голізації населення, поширення наркоманії); нації;

•    економічні (зниження рівня життя значної • жебракування;

частини населення, соціально-побутова невла- • утрата загальнолюдських цінностей, лю- штованість, безробіття).                            бові й порозуміння.

Насильство в сімї також є одним із чинників, що підштовхують до скоєння правопорушень.

А найголовніше те, що діти, які спостерігають насильство у власному домі, переносять цей негативний досвід у власне життя, відтворюючи насильницьку модель поведінки у своїх сім'ях і в суспільстві загалом.

Домашнє насильство стосовно дітей: види і наслідки

1.    Фізичне насильство — це завдання дитині батьками або особами, які їх замінюють, вихо­вателями фізичних і тілесних травм, які шкодять здоров'ю дитини, порушують її розвиток і по­збавляють життя. Це може бути побиття, катування, штовхання, удари, ляпаси, припалювання гарячими предметами, рідинами, запаленими цигарками, кусання.

Фізичне насильство — це і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропону­вання їй отруйних речових або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприк­лад, снодійного, яке не прописував лікар), а також спроби задушення й потоплення.

У деяких сім'ях як дисциплінарні заходи застосовують різні види фізичного насильства: від потиличників і копняків до побиття ременем. Фізичне насильство — це фізичний напад (знущання). Воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

2.      Сексуальне насильство чи розбещення — це використання дитини дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення своїх сексуальних потреб або отримання вигоди. До сексуа­льного розбещення належить також і залучення дитини до проституції, порнобізнесу.

3.        Психологічне (емоційне) насильство — це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звину­вачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація нелюбові, ворожості. До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (унаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим особливостям. На жаль, у нашій культурі постійна критика й ігнорування дитини не вважаються насильством. Але психічне (емоційне) насильство — найпоширеніше!

4.        Нехтування інтересами й потребами дитини (депривація) — це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, житлі, вихованні, медичній допомозі з об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без них. Типовим прикладом зневаж­ливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я ситуацій.

5.        Відсутність у жінки любові до дитини — це небажана вагітність (коли дитина ще пе­ребувала в материнській утробі). Малюка, який ще ніяк себе не проявив, уже не люблять, не думають і не дбають про нього. Емоційно відкинуте ще до народження, таке дитя народжуєть­ся раніше (за статистикою це трапляється удвічі частіше порівняно з бажаними вагітностями). Немовлята нерідко мають недостатню масу тіла, хворіють у перші місяці життя, гірше розви­ваються.

Насильство стосовно дітей можна класифікувати і за такими ознаками:

•                 стратегія кривдника (явне або приховане насильство);

•                 час (тепер чи в минулому);

•                 тривалість (насильство одноразове, систематичне, таке, що триває роками);

•                          за місцем й оточенням (удома — від батьків; у ліцеї — від педагогів чи інших дітей; на вулиці — від дітей чи незнайомих дорослих).

Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, пошкодження внутрішніх орга­нів (печінки, селезінки, нирок тощо). Потрібен час, щоб залікувати все це, але ще більше часу і зусиль іде на загоєння душевних ран.

Про види насильства над дітьми

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» та Конвенції ООН про права дитини кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та най­краще забезпечення її інтересів.

Проблема соціально-правового захисту дітей є актуальною для України особливо нині, у часи складної ситуації на Сході України, політичної, економічної й соціальної нестабільності.

Держава здійснює захист дитини від усіх форм насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження з нею, залучення до найгірших форм дитячої праці, зокрема з боку батьків або осіб, які їх замінюють, насамперед на законодавчому рівні.

Дитина — це правовий статус особи до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чо­тирнадцяти до вісімнадцяти років.

Жорстоке поводження з дитиною — це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сімї або поза нею.

Фізичне насильство — це коли агресор б'є, штовхає, дає стусанів, дряпає тощо.

Психологічне насильство — це залякування, погрози, висміювання, дратування, шантаж, постійна критика, приниження, ігнорування.

Економічне насильство — це відбирання чи пошкодження грошей, речей, вимагання.

Сексуальне насильство — це зґвалтування, примушування до зйомки в еротичних чи порногра­фічних фільмах, доторки до інтимних частин тіла без згоди людини.

Заповіді для учнів

1.         Ви живете серед людей. Не забувайте, що кожен ваш учинок, кожне ваше бажання позна­чається на людях, які вас оточують. Знайте, що є чітка межа між тим, що вам хочеться, і тим, що можна. Перевіряйте свої вчинки. Робіть усе так. щоб людям, які вас оточують, було добре.                                                                                         І

2.                     Ви користуєтеся благами, які створили інші люди. Люди дають вам щастя дитинства. | Платіть їм за це добром.

3.                    Учіться бути милосердними, гуманними людьми, які вміють володіти собою, І тоді зло ' ніколи не зможе перебороти вас.                                                                    І

4.                    Усі блага і радість життя створюються завдяки праці. Своєю працьовитістю ви примножує- . » те честь сімї, роду і створюєте своє добре ім'я.

5.                   Будьте добрими і чуйними до людей. Допомагайте слабким і беззахисним, а також товари- І шам у біді. Не завдавайте людям прикростей. Безсердечність породжує байдужість, байдужість | породжує себелюбство, а себелюбство — джерело жорстокості.           .

6.                     Поважайте та шануйте матір і батька, вони дали вам життя, виховують вас і хочуть, щоб ви стали чесними громадянами, людьми із добрим серцем і чистою душею.           І

7.          Не будьте байдужими до зла.                                                                        І

8.                      Не пам'ятайте зла, самі добрішими будете. Жодна зла людина не буває щасливою, бо життя злих людей сповнене тривог.                                                                '

9.                    Поспішайте робити добрі справи, хоча б і незначні, тому що одна добра справа викликає І Іншу. І

ю. Запам'ятайте! На добро люди відповідають добром. Той, хто робить щось добре, не пови­нен чекати за це винагороди.                                                                           ' >