Тренінгове заняття "Який я?"

 Мета: сприяти формуванню у дітей усвідомлення своєї індивідуальності, зовнішньої та внутрішньої несхожості на інших людей.

Завдання: актуалізувати знання дітей про себе, навчити дітей описувати себе, свої зовнішні риси та внутрішні якості.

Ключові слова: опис, зовнішність, автопортрет, зовнішні риси, внутрішні якості.

Необхідне забезпечення: дзеркала, різнокольорові кубики, альбом для малю­нків,кольорові олівці або фломастери,  текст казки «Про Хлопчика, який загубив сам себе».

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

                1. Вступне слово психолога (2 хв.)

                2. Ігрова бесіда «Опиши себе» (8 хв.)

               3. Гра «Всі ми різні» (5 хв.)

               4. Читання та обговорення казки (10 хв.)

               5. Підведення підсумків та малювання автопортрету (10 хв.)

ХІД ЗАНЯТТЯ

1.     Вступне слово психолога (2 хв.)

     Психолог  повідомляє тему і пояснює як буде проходити заняття.

2.     Ігрова бесіда «Опиши себе» (8 хв.)

     Психолог роздає дзеркала та пропонує дітям розглянути себе, звертаючи їхню увагу на те, що всі малюки різні. Психолог запи­тує, чим відрізняються між собою люди (віком, статурою, характером, обличчям (зовнішністю).

     Він зауважує, що коли ми вперше бачимо людину, то насамперед звертаємо ува­гу на її зовнішність.

     Зовнішність — це зовнішній вигляд людини, її обличчя, одяг, прикраси, зачіска, колір очей, колір та довжина волосся тощо.

     Психолог пропонує деяким дітям описати свою зовнішність.

3.     Гра «Всі ми різні» (5 хв.)

     Психолог розкладає в різних місцях кімнати чотири кольорові кубики (червоний, зелений, жовтий, синій).

     Психолог звертається до дітей: «За моєю командою (плеск долонями) ви будете виконувати такі завдання:

    1. До червоного кубика підійдуть хлопчики, а до зеленого - дівчатка.

     2. До жовтого кубика підходять діти, які народилися влітку; до червоного - ті, хто восени; до синього - хто народився взимку, до зеленого - ті, що народилися навесні».  (Можливі інші варіанти об'єднання дітей: за кольором очей та волосся).

      3. Шикуйтесь у колону за зростом - від найнижчого до найвищого.

      4. Біля синього кубика хай зберуться ті діти, які вважають себе спокійними і врівноваженими, біля жовтого - рухливі та жваві.

      5. Біля червоного кубика мають стати ті діти, які люблять танцювати; біля си­нього - співати; жовтого - розказувати вірші; зеленого - грати на музичних інстру­ментах.

     Після завершення гри психолог наголошує на тому, що є багато ознак, за якими люди подібні чи відрізняються. Незаперечним є той факт, що не існує цілковито однакових людей.

Читання та обговорення казки (10 хв.)

     Психолог читає дітям казку «Казка про хлопчика, який загубив сам себе» і тоді ставить запитання:

-   Що потрібно було знати хлопчику, щоб знайти самого себе? (Ім'я, вік, зріст, колір волосся, колір очей, риси характеру).

-   Що допомогло хлопчику знайти себе? (Знання про себе, вміння розказати про себе, описати себе).

Підведення підсумків (10 хв.)

     Психолог запитує про те, що людині треба про себе знати, щоб описати себе (ім'я, вік, зріст, колір волосся, очей тощо). Він зазначає, що це все є зовнішні риси (ті, що описують нашу зовнішність), а ще є внутрішні якості (риси нашого характе­ру). Психолог зауважує, що в грі ми себе описували як спокійних і жвавих, і запи­тує, якими ще бувають люди, які внутрішні якості людей знають діти (добрий, ве­селий, лагідний, уважний, чемний, ввічливий, розумний, відповідальний, працелюб­ний, небайдужий тощо).

     Психолог пропонує дітям намалювати кожному свій портрет - автопортрет.

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПСИХОЛОГА

Казка про хлопчика, який загубив сам себе

     Якось одного сонячного ранку прокинувся Андрійко, потягнувся і пішов до ван­ної кімнати вмиватися. Вмився. І як завжди після цього зазирнув у дзеркало. І як завжди сподівався побачити свої карі очі, кирпатий ніс і рожеві щічки. Та в дзер­калі нічого не було. Андрійко став навшпиньки і наче зазирнув углиб дзеркала. А там все одно нічого не було видно, крім відображення стін ванної кімнати. «Я за­губився!», - зрозумів Андрійко, - «Потрібно терміново себе знайти. Можливо, це сталося вчора під час прогулянки у дворі?» І він прожогом кинувся у двір.

     У дворі на лавочці сиділи бабусі й про щось розмовляли. Хлопчик підбіг до них і запитав, чи вони не бачили тут хлопчика. «А як він виглядає?», - запитали бабусі. «Який же я є?», - замислився Андрійко. «А як його звати? Якого кольору в нього волосся, очі, скільки йому років?», - знову запитували бабусі. І Андрійко зрозумів, що він зможе себе знайти, якщо зуміє точно себе описати. Андрійко зосередився, пригадав і почав: «Його звати Андрійко, йому шість років, у нього русяве коротке волосся, блакитні очі, зріст приблизно метр двадцять п'ять, кирпатий ніс, веснян­ки на обличчі; взуття носить двадцять другого, а одяг - тридцять шостого розміру; любить носити джинси, тенісівки, сорочинки. Завжди веселий і бадьорий...»

     Як тільки Андрійко промовив це, відчув, що щось змінилося. «Мабуть, я знай­шовся», - подумав Андрійко і помчав додому. У ванній кімнаті, куди він стрімголов забіг, з дзеркала на нього дивився знайомий образ щойно описаного хлопчика...

РОЗДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ                                                                             

 Альбом

«Малюємо автопортрет»

     Візьміть кольорові олівці, фломастери чи фарби і намалюйте себе. Тут не мають зна­чення ваші художні здібності. Малюйте  так, як вам це вдаватиметься, навіть якщо портрет буде не зовсім схожий на вас. Можете вигадати своєму малюнку назву.