2020/11/04

Профілактика насильницької, жорстокої та агресивної поведінки














Профілактика насильницької,
жорстокої та агресивної поведінки
(9-11 класи)

Заняття з елементами тренінгу











Тему насильства над дітьми непотрібно замовчувати, а також удавати, що нині в суспільстві ці питання не є актуальними. Про це потрібно говорити, адже про­блема жорстокого поводження з дітьми та проявів підліткового насильства — це проблема держави і кожної свідомої особистості, оскільки дитина і підліток фор­мується не сама по собі, а в навколишньому середовищі.
Із зерна любові виростає сад.
Із зерна агресії піднімаються джунглі.
Зерна чого проростають у вашій душі?
М. Козлов

  надати учасникам основні знання, уміння та навички щодо подолання насильства в учнів­ському середовищі;
  сприяти подоланню невпевненості, що за­важає їхньому нормальному емоційному само­почуттю у процесі спілкування з ровесниками;
  формувати толерантне ставлення до інших людей;
  сприяти запобіганню негативним емоціям, агресивній поведінці та жорстокості;
  розвивати творче мислення, фантазію, уяву, співпереживання і співчуття.
  надавати інформацію про види насиль­ства, його форми та причини;
  ознайомити учнів із сучасними підходами до профілактики в контексті підтримки й по­кращення якості життя;
  ознайомити учнів із наслідками насиль­ства над дитиною;
  відпрацювати комунікативні навички взаємодії;
  розвивати вміння опановувати свої емоції;
утверджувати позитивні риси особистості;
  розвивати в учнів загальнолюдські ціннос­ті;
  розвивати вміння позитивно розв'язувати конфліктні ситуації;
  розвивати комунікативні навички у проце­сі спілкування з ровесниками, батьками, учите­лями;
  підвищувати самооцінку учнів;
  інформувати про форми запобігання на­сильству;
  виховувати толерантні відносини у навча­льно-виховному процесі.
плакати («Правила роботи в групі», «Прин­ципи досягнення успіху», «Упевнена поведін­ка», «Як відмовити, якщо вас до чогось при­мушують», плакат із зображенням «Квітки»), відеоролики («Не бейте детей» і «Не смійся з мене»), паперові «серця», стікери, аркуші па­перу формату А4, смужка з паперу завдовжки і,5—2 м і завширшки 30 см, дзеркальце, кольо­рові олівці.
Тривалість: і год 30 хв.
Психолог. Добрий день, шановні учасники! Тема тренінгового заняття: «Профілактика на­сильницької, жорстокої й агресивної поведінки серед учнівської молоді». Сьогодні йтиметься про насильство та його види, про те, як запобіг­ти йому, виробити навички впевненої поведін­ки в різних ситуаціях, навчитися чинити опір у складних ситуаціях, як коректно відмовити, якщо вас до чогось примушують.
Вправа «Знайомство»
Мета: познайомити учасників; створити доброзичливу атмосферу в групі.
Психолог. Насамперед пропоную познайоми­тися одне з одним, тобто презентувати себе, на­звавши своє ім'я і три риси характеру.
Психолог. Щоб розпочати роботу на занятті, потрібно прийняти низку важливих правил, до­тримання яких сприятиме ефективній співпраці у групі. Правила — це певні норми поведінки, по­трібні в житті для того, щоб можна було поро­зумітися, спільно виконувати роботу й досягти мети. Отже, запишемо умови співпраці, необхід­ні для ефективної роботи в групі.
               Виступ від СВОГО імені.
               Відвертість і щирість.
               Принцип «тут і тепер».
               Говорити лаконічно та по черзі.
            Добровільно брати участь в обговореннях.
            Дотримуватися принципу конфі­денційності.
             Бути активним, доброзичливим, чесним, об'єктивним.
             Вкладатися у відведений проміжок часу.
               Поважати думку іншої людини.
             Вимкнути мобільні телефони.
Вправа «Очікування»
Мета: з'ясувати, чого учасники очікують від заняття.
Психолог. Давайте зараз подумаємо, чого ми очікуємо від заняття, й запишемо свої очікування на стікерах-«промінцях». Зачитаємо свої записи і прикріпимо стікери до зображення «квітки».
Психолог. За визначенням світової спільноти насильство не лише ставить людину в залежне становище, а й принижує її гідність, завдає шко­ди її психологічному і фізичному здоров'ю, стає серйозною перешкодою в подальшому житті. Небезпека полягає ще й у тому, що різні про­яви насильства й жорстокого поводження не лише руйнують взаємини в сім'ї, стають причи­ною глибоких психологічних травм, а і є однією з передумов руйнування правових, моральних і духовних засад суспільства. Тож особливу роль відіграє сімейне виховання. Проблема насиль­ства в сім'ї була й залишається складною для дослідження й визначення шляхів щодо запобі­гання цьому явищу.
(Перегляд відеоролика «Не бейте детей».)
Проблема насильства в сім'ї стає дедалі ак­туальнішою. Дослідження, проведені в Украї­ні, також підтверджують надзвичайну гостроту проблеми й поширення різних форм насиль­ства в сім'ях. Держава визнає цю проблему: уже прийнято Закон України «Про поперед­ження насильства в сімї», який набув чинності у 2001 році. Шкода лише, що ухвалити закон і виконати його в Україні — це різні речі. Статис­тики щодо реальних проявів насильства в сімї немає, оскільки це явище найчастіше є прихова­ною формою насильства.
Нині робота щодо запобігання насильству в сімї спрямована здебільшого на надання до­помоги постраждалим і застосування санкцій стосовно агресора, тобто на подолання при­чин насильства, а не на запобігання йому. Проте для того, щоб вирішити цю проблему, необхідно ліквідувати причини її виникнення. Це немов ремонт будинку: ми повинні не лише підлатати дах і стіни, а й насамперед зміцнити фундамент. Фундамент — це родина.
Вправа «Мозковий штурм»
Мета: ознайомитися з основними харак­теристиками видів насильства над дітьми та сприяти їх усвідомленню.
Інструкція. Учасники об'єднуються в чотири групи. Кожна група розповідає про причини й наслідки одного з видів насильства (додаток)
Вправа «Надірване серце»
Мета: розвивати співчуття в дітей; виробити усвідомлення дій, спрямованих на пригнічення і підтримку; формувати переваги позитивної вза­ємодії.
(Психолог роздає паперові «серця» всім учасни­кам. Читає притчу, і щоразу, коли вони почують про випадок пригнічення дитини, відривають шматок паперового «серця» і кидають його на землю (дода­ток і на с. 23).)
Психолог. Як, на вашу думку, зараз почуває­ться Петрик? Чому він так почувається? Як на нього могло б вплинути таке ставлення? Приду­майте підбадьорення для Петрика. (Що ви могли б сказати йому, щоб він почувався краще?) Як, на вашу думку, Петрик почувався б тепер, вислу­хавши всі ваші підбадьорення?
Вправа «Зіпсований малюнок»
Мета: набути навички керування власни­ми емоціями; сприяти запобіганню негативним емоціям, агресивній поведінці й жорстокості; роз­вивати творче мислення, фантазію, уяву, здатність до емпатії, співпереживання і співчуття.
Інструкція. Група об'єднується в трійки за міся­цями осені: «вересень», «жовтень», «листопад».
Психолог дає кожній групі завдання:
    один учасник малює малюнок;
    другий його псує;
    третій учасник виправляє зіпсоване.
Далі відбувається презентація результатів й обговорення в групах.
Що ви відчували?
    Яке ваше ставлення до ситуації?
  Які почуття викликала у вас жертва на­сильства, кривдник під час виконання цієї вправи?
      Як ці почуття можна спроектувати на реальну ситуацію домашнього насиль­ства під час виконання ваших професійних обов'язків?
    Як ви ставитеся до проявів насильства?
  Чи існують ситуації, коли насильство може вважатися прийнятним?
Розуміння учасниками:
    почуттів тих, хто страждає від насильства;
    складнощів реабілітації постраждалих;
     неприйняття насильницького розв'язання конфліктних ситуацій.
Психолог. Однією з найактуальніших проб­лем сучасності є підвищення рівня агресивнос­ті. Недоліки у вихованні та неможливість по­вною мірою реалізуватися в навчальній діяль­ності і спілкуванні з однолітками призводить до порушення соціальних норм і правил, тому в поведінці підлітка може з'явитися агресія. Серед форм агресивних реакцій підлітків най­частіше виокремлюють такі: фізична агресія, непряма агресія, вербальна агресія, схильність до роздратування, негативізм як опозиційна манера поведінки. Хто такі «агресор» та жертва?
Агресор — це людина, яка чинить насильство. Жертва — це людина, стосовно якої чинять на­сильство.
Вправа «Агресор і жертва»
Інструкція. Учасники тренінгового заняття об'єднуються у дві групи за допомогою дво­колірних карток. Кожній групі дається аркуш, на якому перша група відповідає на запитання «Які риси притаманні агресору? Що він відчуває, коли знущається з жертви?», а друга — на запи­тання «Які риси притаманні жертві? Що вона відчуває, коли з неї знущаються?». Потім кож­на група обирає «спікера», який представляє результат колективної роботи.
Жертва: слабка фізично і психологічно, несхожа на інших, невпевнена в собі, у неї мало друзів, непопулярна в колективі, має якісь вади, спокійна, боязка.
Агресор: жорстокий, боягуз, сильний фізич­но, закомплексований, із психічними відхилен­нями, має психологічні проблеми, не отриму­вав любові в сімї, від батьків, злий, не вміє спів­чувати.
Жертва може відчувати: безсилля, образу, самотність, біль, озлобленість, неповагу до себе, злість, ненависть, лють, страх.
Агресор може відчувати: задоволення, втіху, самоствердження, радість, силу, гордість, ба­жання стати лідером, щоб його поважали.
— Як ви вважаєте, агресор є дійсно сильною і впевненою в собі людиною? (Відповіді дітей.)
Насправді психологи вважають, що люди, які чинять насильство, жорстокі стосовно інших, невпевнені в собі, мають занижену самооцінку і намагаються самоствердитися за рахунок слабших. Адже ви, напевно, помічали, що крив­дник завжди обирає як жертву людину, слабшу за себе, і ніколи не вибере сильнішу. Агресор — це боягуз, тому що сильна і впевнена в собі лю­дина ніколи не образить слабшого, а навпаки, захистить і допоможе. Через зовнішню агресію й жорстокість він сам собі доводить, що сильний. Часто в сімї агресор зазнає різних видів насиль­ства, можливо, його б'ють і принижують батьки або інші люди, від яких він залежить, що є при­чиною його жорстокості. Але чи можна виправ­дати знущання? За будь-яких обставин знущан­ня не має виправдання!
— Як ви вважаєте, хто потребує психологіч­ної допомоги: кривдник чи жертва? (Кривдник, агресор потребують психологічної допомоги так само, як і жертва.)
Звичайно, ніхто не хоче бути жертвою. А те­пер подумайте, чи хотіли б ви бути агресором і мати всі ті риси, які знайшли в нього.
Вправа «Вузенький місток»
Мета: показати учасникам, що можна одер­жати гарний результат у спільній справі лише в разі взаємодії.
Інструкція. Ведучий кладе на підлогу арку­ші паперу завширшки 30 см як уявний місток. Учасники повинні пройти по містку назустріч одне одному, «подолати» його, не впавши у «воду». Після того як усі учасники пройдуть по містку, відбувається обговорення. Учасники повинні домовитися на містку про те, як пройти не впавши. Виконають завдання лише ті учас­ники, які зуміють домовитися про спільні дії. Психолог допомагає учасникам зробити висно­вки про те, що у взаєминах між собою теж необ­хідно домовлятися і діяти разом, «не зіштовху­ючи з містка».
    Що ви відчули, коли зустрілися з партне­ром на містку?
    Які думки виникли у вас під час виконан­ня цієї вправи?
Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб успішно виконати завдання?
— Із якою метою виконували цю вправу?
Психолог. А зараз послухайте притчу, адже ви знаєте, що в притчах міститься народна муд­рість.

Притча «Великодушність»
Висунувши голову з гнізда, орленя побачило багатьох птахів, які літали серед скель. Воно запитало:
    Мамо, що це за птахи?
    Наші друзі, — відповіла орлиця. — Орел живе сам, але і він інколи потребує компанії. Усі ці птахи — наші вірні друзі.
Раптом орленя закричало:
    Ой-ой, вони вкрали в нас їжу!
    Заспокойся, сину! Вони нічого не вкрали. Я сама їх пригостила. Хоч би яким голодним був орел, він неодмінно має поділитися частиною своєї здобичі з друзями. На такій висоті вони не можуть знайти собі їжу, тому їм треба допомагати.
Знаєш, хто прагне мати вірних друзів, не здійснювати жорстокості і насилля стосовно інших, повинен сам бути добрим і терплячим, проявляти увагу до чужих потреб. Поваги досягнеш не силою, а великодушністю й готовністю поділитися з нужденним останнім шматком.

Вправа «Позбався образу невдахи»
Психолог. Ми не завжди досягаємо того, чого хочемо. Тоді кажуть про те, що людину спіткала невдача, її називають «невдаха».
Якщо ми сприймаємо себе як невдаху, який часто зазнає поразок і не здатний досягти успі­ху в навчанні, то це негативно позначається на нашому прагненні вчитися і спілкуватися з однолітками, прагненні до успіху й досягнень. Однак ви можете змінити неадекватний образ свого «Я».
— Намалюйте «невдаху». (Обговорення ма­люнків.)
 1. Я прагну досягти певної мети, яка приводить до успіху.
2. Думаю постійно про кінцевий результат, про свою мету,
і тоді засоби для її досягнення знайдуться обов'язково.
3. Не боюся помилок або тимчасових невдач. Долаючи труднощі й невдачі, я вдосконалюватимуся. Помилки і труднощі спонукатимуть мене до пошуку більш ефективних засобів.
14. Дію так, ніби усе гаразд.
Отже, якщо ми будемо сприймати себе як «невдах» і не будемо докладати зусиль для того, щоб позбутися цього образу, то завжди нас бу­дуть переслідувати поразки, невдачі і прини­ження.

А зараз усі погляньте на себе в дзеркальця, що стоять перед вами. Усміхніться. Подивіться, які гарні й усміхнені обличчя дивляться на вас. Невже ці особи можуть бути «невдахами». Звичайно, ні!
Життєвий досвід і досягнення багатьох лю­дей засвідчують, що майже кожна людина здат­на досягти успіху. Ви також здатні на це, якщо будете позитивно сприймати себе й дотриму­ватися таких принципів.
(Учасники двічі читають принципи (мал.)
Вправа «Як чинити опір»
Мета: дати можливість учасникам отрима­ти певні відчуття від опору; відпрацьовувати навички відмови.
Інструкція. Психолог об'єднує учасників у дві рівні підгрупи (якщо в групі непарна кількість учасників, то психолог приєднується).
Інструкція. Під час виконання вправи одна команда має постійно говорити лише «так», а інша — «ні».
Завдання: пересуваючись по кімнаті, спро­бувати поговорити з людиною з іншої команди лише за допомогою свого слова і спробувати її «переконати». Якщо хтось вимовив інше сло­во, крім дозволеного, то він програв. Учасники ходять по кімнаті, вимовляючи «так» і «ні», нама­гаються переговорити одне одного. Під час виконання вправи (після 3—5 хв) можна дати додаткову інструкцію: за допомогою свого сло­ва спробувати заспівати пісеньку або розпові­сти віршик. На виконання завдання дається з хв. Після проведення вправи учасники повертаю­ться в коло і психолог проводить обговорення.
Чи всі змогли поспілкуватися?
Чи вдалося когось переконати? Що допо­могло? Які «аргументи» використовували (під­вищували голос, кричали, змінювали міміку, застосовували жести)?
                   Що ви відчували, коли виконували свою роль у вправі?
Психолог. Отже, дуже важливо вміти гово­рити «ТАК» і «НІ». Зараз була можливість «боро­тися» словами, а наступний етап — поборотися руками.
Інструкція. Психолог пропонує учасникам стати одне навпроти одного на відстані ви­тягнутої руки, підняти руки на рівні грудей, до­торкнутися одне до одного долонями. Далі слід домовитися, хто в парі буде ведучим. Один тисне — інший пручається, потім навпаки. У завдання входить: а) чинити опір і відчути тиск напарника, можна навіть зіштовхувати; б) зіштовхнути напарника з місця, зумівши протистояти тиску, і при цьому устояти на місці.
На виконання завдання дається 5 хв.
  Як ви почували себе? Чи вдалося вам устояти? Чи вдалося протистояти тиску? Якими були ваші переживання?
    Чи завжди вдається «вистояти» в ситуаці­ях тиску? Чому (можливо, не завжди вистачає впевненості, знань про варіанти відмов, уміння
відмовлятися)?
  Чи траплялися у вашому житті ситуації, коли вам щось пропонували, а ви відмовляли, і вам це вдавалося? Які способи відмови ви знаєте?
Вдалі відмови
1.                  Рішуче сказати «ні», нічого не пояс­нюючи й не аргументуючи.
2.                    Відмовитися, використовуючи різ­ні аргументи.
3.          Віджартуватися.
4.          Відійти, приєднатися до інших.
5.          Перевести розмову на іншу тему.
6.          Ігнорувати.
 (Усі відповіді учасників психолог записує на пла­каті, після обговорення дається інформаційне пові­домлення)
До уваги психолога! Під час інформа­ційного повідомлення важливо вико­ристовувати інформацію з плаката «Вда­лі відмови», доповнюючи список спо­собів сказати «ні» або підкреслюючи ті, які називали учасники.
Психолог. Тепер ми розуміємо, що сказати «ні» — непросте, але інколи дуже необхідне вміння. Іноді важко вирішити: відмовляти чи погоджуватися. Сказати «так» — може означа­ти зробити гірше собі, а сказати «ні» — зробити гірше іншим. Якщо ми кажемо «ні», то почуває­мося винними і самотніми. Нам буває важко відмовити іншому, особливо якщо інша людина наполеглива.
— Чи траплялися у вашому житті ситуації, коли вам пропонувати вжити алкоголь і роби­ли це наполегливо? Як ви поводилися в таких ситуаціях?
І До уваги психолога! Попросіть учас­ників відповісти на це запитання щиро, а також визначити, якою була їхня пове­дінка в таких ситуаціях, пригадати свої відчуття, переживання до і після таких ситуацій.
Важливо розуміти, що невпевненою лю­диною бути досить небезпечно, оскільки нею легше маніпулювати.
Поведінка впевненої людини характеризує­ться переліком особливостей, які дають змогу людині діяти в житті більш ефективно й неза­лежно.
   Цілеспрямована й зорієнтована на подо­лання перешкод (а не на переживання з цього при­воду).
  Гнучка, передбачає рішучість й адекватну реакцію на швидку зміну ситуації.
  Соціально зорієнтована, тобто спрямована на побудову конструктивних відносин з іншими людьми (а не на «занурення в себе»).
  Поєднує спонтанність із довільною регуля­цією своїх дій.
   Наполеглива, але не агресивна. Людина докладає максимум зусиль для досягнення своєї мети, але робить це по змозі не за рахунок інших людей.
  Спрямована на досягнення мети, а не на уникнення поразки. Людина сконцентрована на отриманні позитиву, насамперед прагне саме цього.
Крім того, упевненим у собі людям прита­манна адекватна самооцінка і розвинене вмін­ня регулювати свій емоційний стан, вони мен­ше піддаються зовнішньому маніпулятивному тиску, насильству. Опанування навичок казати «ні» має важливе значення, його слід відпрацьо­вувати крок за кроком, щоб використовувати у своєму житті.
1.    Вислухайте іншу людину (пропозицію, про­хання) спокійно, доброзичливо.
2.    Попросіть пояснити, якщо щось незрозумі­ло (запитати: «Що ви маєте на увазі?» або пере­фразувати: «Тобто ви хочете, щоб я...»).
3.    Залишаючись спокійним, скажіть «ні».
4. Поясніть, чому ви кажете «ні». (Аргумен­тувати свою відмову можна лише в тому випадку, якщо ви «в рівних вагових категоріях» із тим, хто намагається на вас тиснути, тобто під час розмо­ви «один на один» із людиною, яку ви добре знаєте. Але якщо це малознайома людина (або їх кілька) і ви відчуваєте, що на вас починають тиснути, поясню­вати причини відмови не слід. Краще твердо сказати «ні».)
Психолог. Як ви ставитеся до людей, які вмі­ють відмовляти, тобто впевнено говорити «ні»? Здатність говорити «ні» у складній ситуації робить людей «крутішими» в очах інших людей, тому що вони не піддаються маніпуляціям, умі­ють «виходити» з-під тиску, над ними важче скоювати насильство.
Вправа «Поради агресорам і жертвам»
Інструкція. Учасники об'єднуються у дві групи за допомогою двоколірних карток із но­мерами «і» і «2». Кожній групі видають аркуші, на якому перша група пише «Поради жертві щодо того, як зупинити ситуацію систематич­ного насильства і знущання», а друга — «Поради агресору щодо того, як розв'язати ситуацію систематичного насильства і знущання». Потім кожна група обирає «спікера», який представ­ляє колективні напрацювання.
Необхідно, щоб «жертва» знала: вона має право на допомогу! Вона повинна йти до дорос­лих, які зможуть допомогти. Ці дорослі — бать­ки, класний керівник, директор і психолог лі­цею, заступник директора з навчально-виховної роботи, класний керівник, майстер, поліція.
Кожна дитина-жертва має сказати собі: «Я цього не заслуговую!» і шукати «звільнення» шляхом допомоги дорослих.
1.  Ігноруйте, не відповідайте емоційно. Не втрачайте емоційної рівноваги, не показуйте агресору своїх страху і люті. Залишайся спо­кійним. Дуже часто кривдник прагне побачити саме таку реакцію жертви.
2.    Не думайте про помсту, адже помста може призвести до замкненого кола неперервної агресії.
3.    Дайте агресору шанс зупинитися (наприк­лад, скажіть: «Якщо ви не зупинитеся, я буду змушений усе розповісти дорослим»),
4. Облиште цю ситуацію, «підіть» від неї в інше місце. Це — не втеча, це — самозахист.
5.    Якщо знущання не припиняються, тоді, можливо, доведеться стати на свій захист. Оберіть момент, щоб порозмовляти з кривдни­ком. Дивлячись йому в очі, говоріть упевнено і спокійно. Скажіть, що вам не подобаються його вчинки, що вони не лише не смішні, а й за­вдають болю. При цьому не удавайтеся до об­раз або погроз.
б. Попросіть про допомогу. Це не ознака слабкості чи боягузтва! Ви захищаєте себе, своє здоров'я і життя!
Пам'ятайте! Ви цінні як особистість. Той, хто принижує вас, хоче, щоб ви вважали себе нікчемними. Проте він не ваш суддя. А якщо хтось і втрачає гідність через таку поведінку, то це кривдник.
1.    Якщо завдаєте шкоду іншим, спробуйте пригадати (уявити), як би ви почували себе, якби з вами чинили так само. Учіться співчувати.
2.    Подумайте про те, що зло, яке ви несете іншим, згодом повернеться до вас.
3.    Знайдіть корисне застосування своїй агре­сивності (спорт, робота, творчість).
4.    Учіться спілкуватися з іншими.
Психолог. Пропоную вам послухати притчу.
Притча «Про вовків»
Колись один мудрець відкрив своєму онукові життєву істину:
    У кожної людині відбувається боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк симво­лізує зло: заздрість, егоїзм, амбіційність, брехли­вість, жадібність. Другий вовк символізує добро: миролюбність, любов, доброту, відданість.
Онук, який перейнявся словами дідуся до глиби­ни душі, замислився й запитав:
    А який же вовк усе ж перемагає?
Старий усміхнувся й відповів...
(Психолог робить паузу і запитує: «Як ви ду­маєте, що відповів дідусь?». Діти висловлюють свої припущення.)
    Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш!
Психолог. Ви можете змінитися, якщо захо­чете самі, і бути такими, якими забажаєте! Захочете бути злими, жорстокими — будете; захочете бути добрими, милосердними — ста­нете такими.
Намагайтеся виховувати в собі милосердя, доброту, емпатію, уміння співчувати іншим, відчувати їхній біль. Кожна людина має право жити вільно, у безпеці, без страху.
(Роздається пам'ятка «Заповіді для учнів» (дода­ток з на с. 25).)
Психолог. А зараз прослухайте пісню «Не смійся з мене» у виконанні Марії Бурмаки.
— Які почуття у вас викликала ця пісня?
Давайте кожен розпочне із себе — позбавля­ти світ насильства й агресії. Тож пропоную, щоб ви подумали і сказали, яку одну добру справу ви можете зробити сьогодні для того, хто вам не байдужий.
(Психолог повинен наголосити на тому, що вони повинні бути цілком упевнені, що обов'язково зроб­лять цю справу саме сьогодні.)
Вправа «Коло зворотного зв'язку»
Мета: отримувати зворотний зв'язок від гру­пи; сприяти обміну почуттями і враженнями.
Психолог. На вашу думку, ця тема є актуаль­ною? Якщо «так», то чому? Що найбільше запа­м'яталося із сьогоднішнього заняття?
Висновок. Отже, проблеми жорстокого пово­дження з дітьми, насильства і різних комплекс­них порушень прав дитини є досить актуальни­ми, тому потрібно вміти обстоювати себе, зна­ти, до кого звернутися по допомогу, як поводи­тися в таких ситуаціях.
Вправа «Усмішка по колу»
Психолог. Станьте, утворивши коло, візьміться за руки й усміхніться одне одному. Мені дуже приємно, що ви вмієте дружити. Ви відчуваєте, як між долонями «спалахнула» маленька іскор­ка, маленьке-маленьке сонечко. Воно не обпі­кає, а зігріває, відсвічується у ваших очах. Я знаю, що ви іноді сваритеся, але якщо раптом у чиїхось очах промайне злість, покладіть йому на плечі руки, і тепло ваших долонь «розтопить» злість безслідно.



ПРИТЧА «НАДІРВАНЕ СЕРЦЕ»
Якось уранці в кімнаті Петрика звично продзвенів будильник, але хлопчик не підвівся з ліжка. Хвилин через десять його мама прочинила двері в кімнату.
    Ну ж бо, поквапся! - сказала вона. — Знову спізнишся до школи. Ледацюго! (Пауза.)
    Мамо, я захворів, - відповів Петрик.
    І чому ти завжди поводишся як маленький? (пауза) — відповіла мама. — Тобі завжди погано, коли в розкладі є фізкультура. Вставай і збирайся. Твій брат уже майже готовий.
Петрик швидко вдягнувся і вийшов на кухню. Його старший брат Андрій щойно закінчив сні­дати.
    Я пішов, мамо, — сказав Андрій.
    Зачекай на Петрика, - сказала мама.
Цей телепень (пауза) завжди спізнюється, — заперечив Андрій. — Я не хочу пропустити автобус.
Одначе хлопці — старший брат і Петрик — встигли на автобус. Та коли двері зачинилися й автобус рушив, Петрик згадав, що його зошит залишився в кімнаті.
Петрик запитав водія, чи не можна зачекати, поки він збігає по домашнє завдання.
    Ти що, дурний? (Пауза.) Це тобі не таксі. Ще й за запізнення одержиш (пауза).
Прийшовши до ліцею, Петрик попередив учительку, що забув домашнє завдання вдома. Вона
сказала:
Це вже вчетверте за місяць, Петрику. Ти взагалі сідав за уроки? Я починаю думати, що ти мені брешеш (пауза). Боюся, мені доведеться поговорити про це із твоїми батьками.
Петрик любив спортивні ігри, але ненавидів фізкультуру, бо був найменшим серед хлопців. Того дня вони мали грати на уроці в баскетбол. Цю гру Петрик терпіти не міг. Учитель попросив дітей поділитися на дві команди: «Леви» і «Тигри». За десять хвилин кожна з команд нараховувала по десять гравців, і лише Петрик залишився сам-один (пауза).
Капітан команди «Леви» сказав:
    Ми його не хочемо — він погано грає (пауза).
Який із нього тигр? Він радше наля­каний кіт! (Пауза.) — додав капітан команди «Тигри», і всі хлопці розрего- а талися (пауза).
Зрештою, учитель призначив Петрика до команди «Леви». Але хлопець усю гру просидів на лаві запасних, бо капітан не допустив його до гри (пауза).
Того дня після уроків брат Пе­трика Андрій грав поблизу будин­ку з друзями у футбол. Порівняно з баскетболом Петрикові значно біль­ше подобався футбол. Це була його улюблена спортивна гра. Тому Петрик попросив Андрія прийняти його до команди Але Андрій відмовив.
    Нізащо, - заявив він. - Ти все зіпсуєш (пауза).
Мама хлопців почула це і сказала:
    Тобі слід прийняти брата до гри, Андрію.
Але ж, мамо, він такий незграбний (пауза) — відповів Андрій. — І весь час плутається під ногами (пауза).
Додаток г
Міністерство у справах сімї, молоді та спорту визначило такі чинники проявів насильства в українських родинах:
      психологічні (високий рівень агресії, влас- Водночас саме проблема насильства в сімї ний негативний досвід дитинства, низька само- є причиною таких глобальних явищ, як: оцінка кривдника);                                        • бездоглядність і бездомність дітей;
   соціальні (стереотипність уявлень про ролі • зростання кількості розлучень;
в сімї та виховання дітей, високий рівень алко- • формування насильницького менталітету голізації населення, поширення наркоманії); нації;
    економічні (зниження рівня життя значної • жебракування;
частини населення, соціально-побутова невла- • утрата загальнолюдських цінностей, лю- штованість, безробіття).                            бові й порозуміння.
Насильство в сімї також є одним із чинників, що підштовхують до скоєння правопорушень.
А найголовніше те, що діти, які спостерігають насильство у власному домі, переносять цей негативний досвід у власне життя, відтворюючи насильницьку модель поведінки у своїх сім'ях і в суспільстві загалом.
1.    Фізичне насильство — це завдання дитині батьками або особами, які їх замінюють, вихо­вателями фізичних і тілесних травм, які шкодять здоров'ю дитини, порушують її розвиток і по­збавляють життя. Це може бути побиття, катування, штовхання, удари, ляпаси, припалювання гарячими предметами, рідинами, запаленими цигарками, кусання.
Фізичне насильство — це і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропону­вання їй отруйних речових або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприк­лад, снодійного, яке не прописував лікар), а також спроби задушення й потоплення.
У деяких сім'ях як дисциплінарні заходи застосовують різні види фізичного насильства: від потиличників і копняків до побиття ременем. Фізичне насильство — це фізичний напад (знущання). Воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.
2.      Сексуальне насильство чи розбещення — це використання дитини дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення своїх сексуальних потреб або отримання вигоди. До сексуа­льного розбещення належить також і залучення дитини до проституції, порнобізнесу.
3.        Психологічне (емоційне) насильство — це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звину­вачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація нелюбові, ворожості. До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (унаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим особливостям. На жаль, у нашій культурі постійна критика й ігнорування дитини не вважаються насильством. Але психічне (емоційне) насильство — найпоширеніше!
4.        Нехтування інтересами й потребами дитини (депривація) — це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, житлі, вихованні, медичній допомозі з об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без них. Типовим прикладом зневаж­ливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я ситуацій.
5.        Відсутність у жінки любові до дитини — це небажана вагітність (коли дитина ще пе­ребувала в материнській утробі). Малюка, який ще ніяк себе не проявив, уже не люблять, не думають і не дбають про нього. Емоційно відкинуте ще до народження, таке дитя народжуєть­ся раніше (за статистикою це трапляється удвічі частіше порівняно з бажаними вагітностями). Немовлята нерідко мають недостатню масу тіла, хворіють у перші місяці життя, гірше розви­ваються.
                 стратегія кривдника (явне або приховане насильство);
                 час (тепер чи в минулому);
                 тривалість (насильство одноразове, систематичне, таке, що триває роками);
                          за місцем й оточенням (удома — від батьків; у ліцеї — від педагогів чи інших дітей; на вулиці — від дітей чи незнайомих дорослих).
Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, пошкодження внутрішніх орга­нів (печінки, селезінки, нирок тощо). Потрібен час, щоб залікувати все це, але ще більше часу і зусиль іде на загоєння душевних ран.
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» та Конвенції ООН про права дитини кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та най­краще забезпечення її інтересів.
Проблема соціально-правового захисту дітей є актуальною для України особливо нині, у часи складної ситуації на Сході України, політичної, економічної й соціальної нестабільності.
Держава здійснює захист дитини від усіх форм насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження з нею, залучення до найгірших форм дитячої праці, зокрема з боку батьків або осіб, які їх замінюють, насамперед на законодавчому рівні.
Дитина — це правовий статус особи до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чо­тирнадцяти до вісімнадцяти років.
Жорстоке поводження з дитиною — це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сімї або поза нею.
Фізичне насильство — це коли агресор б'є, штовхає, дає стусанів, дряпає тощо.
Психологічне насильство — це залякування, погрози, висміювання, дратування, шантаж, постійна критика, приниження, ігнорування.
Економічне насильство — це відбирання чи пошкодження грошей, речей, вимагання.
Сексуальне насильство — це зґвалтування, примушування до зйомки в еротичних чи порногра­фічних фільмах, доторки до інтимних частин тіла без згоди людини.

Заповіді для учнів
1.         Ви живете серед людей. Не забувайте, що кожен ваш учинок, кожне ваше бажання позна­чається на людях, які вас оточують. Знайте, що є чітка межа між тим, що вам хочеться, і тим, що можна. Перевіряйте свої вчинки. Робіть усе так. щоб людям, які вас оточують, було добре.                                                                                         І
2.                     Ви користуєтеся благами, які створили інші люди. Люди дають вам щастя дитинства. | Платіть їм за це добром.
3.                    Учіться бути милосердними, гуманними людьми, які вміють володіти собою, І тоді зло ' ніколи не зможе перебороти вас.                                                                    І
4.                    Усі блага і радість життя створюються завдяки праці. Своєю працьовитістю ви примножує- . » те честь сімї, роду і створюєте своє добре ім'я.
5.                   Будьте добрими і чуйними до людей. Допомагайте слабким і беззахисним, а також товари- І шам у біді. Не завдавайте людям прикростей. Безсердечність породжує байдужість, байдужість | породжує себелюбство, а себелюбство — джерело жорстокості.           .
6.                     Поважайте та шануйте матір і батька, вони дали вам життя, виховують вас і хочуть, щоб ви стали чесними громадянами, людьми із добрим серцем і чистою душею.           І
7.          Не будьте байдужими до зла.                                                                        І
8.                      Не пам'ятайте зла, самі добрішими будете. Жодна зла людина не буває щасливою, бо життя злих людей сповнене тривог.                                                                '
9.                    Поспішайте робити добрі справи, хоча б і незначні, тому що одна добра справа викликає І Іншу. І
ю. Запам'ятайте! На добро люди відповідають добром. Той, хто робить щось добре, не пови­нен чекати за це винагороди.                                                                           ' >

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.