Профілактика насильницької,
жорстокої та агресивної поведінки
(9-11 класи)
Заняття з елементами тренінгу
Тему насильства над
дітьми непотрібно замовчувати, а також удавати, що нині в суспільстві ці
питання не є актуальними. Про це потрібно говорити, адже проблема жорстокого
поводження з дітьми та проявів підліткового насильства — це проблема держави і
кожної свідомої особистості, оскільки дитина і підліток формується не сама по
собі, а в навколишньому середовищі.
Із зерна любові виростає сад.
Із зерна агресії піднімаються
джунглі.
Зерна чого проростають у вашій
душі?
М. Козлов
• надати
учасникам основні знання, уміння та навички щодо подолання насильства в учнівському
середовищі;
• сприяти
подоланню невпевненості, що заважає їхньому нормальному емоційному самопочуттю
у процесі спілкування з ровесниками;
• формувати
толерантне ставлення до інших людей;
• сприяти
запобіганню негативним емоціям, агресивній поведінці та жорстокості;
• розвивати
творче мислення, фантазію, уяву, співпереживання і співчуття.
• надавати
інформацію про види насильства, його форми та причини;
• ознайомити
учнів із сучасними підходами до профілактики в контексті підтримки й покращення
якості життя;
• ознайомити
учнів із наслідками насильства над дитиною;
• відпрацювати
комунікативні навички взаємодії;
• розвивати
вміння опановувати свої емоції;
• утверджувати
позитивні риси особистості;
• розвивати
в учнів загальнолюдські цінності;
• розвивати
вміння позитивно розв'язувати конфліктні ситуації;
• розвивати
комунікативні навички у процесі спілкування з ровесниками, батьками, учителями;
• підвищувати
самооцінку учнів;
• інформувати
про форми запобігання насильству;
• виховувати
толерантні відносини у навчально-виховному процесі.
плакати
(«Правила роботи в групі», «Принципи досягнення успіху», «Упевнена поведінка»,
«Як відмовити, якщо вас до чогось примушують», плакат із зображенням
«Квітки»), відеоролики («Не бейте детей» і «Не смійся з мене»), паперові
«серця», стікери, аркуші паперу формату А4, смужка з паперу завдовжки і,5—2 м
і завширшки 30 см, дзеркальце, кольорові олівці.
Психолог.
Добрий день, шановні учасники! Тема
тренінгового заняття: «Профілактика насильницької, жорстокої й
агресивної поведінки серед учнівської молоді». Сьогодні йтиметься про
насильство та його види, про те, як запобігти йому, виробити навички впевненої
поведінки в різних ситуаціях, навчитися чинити опір у складних ситуаціях, як
коректно відмовити, якщо вас до чогось примушують.
Мета: познайомити
учасників; створити доброзичливу атмосферу в групі.
Психолог.
Насамперед пропоную познайомитися одне з одним, тобто презентувати себе, назвавши
своє ім'я і три риси характеру.
Психолог.
Щоб розпочати роботу на занятті, потрібно прийняти низку важливих правил, дотримання
яких сприятиме ефективній співпраці у групі. Правила — це певні норми
поведінки, потрібні в житті для того, щоб можна було порозумітися, спільно
виконувати роботу й досягти мети. Отже, запишемо умови співпраці, необхідні
для ефективної роботи в групі.
•
Виступ
від СВОГО імені.
•
Відвертість і щирість.
•
Принцип «тут і тепер».
•
Говорити лаконічно та
по черзі.
•
Добровільно брати
участь в обговореннях.
•
Дотримуватися принципу
конфіденційності.
•
Бути активним,
доброзичливим, чесним, об'єктивним.
•
Вкладатися у відведений
проміжок часу.
•
Поважати думку іншої
людини.
•
Вимкнути мобільні
телефони.
Мета: з'ясувати, чого
учасники очікують від заняття.
Психолог.
Давайте зараз подумаємо, чого ми очікуємо від заняття, й запишемо свої
очікування на стікерах-«промінцях». Зачитаємо свої записи і прикріпимо стікери
до зображення «квітки».
Психолог.
За визначенням світової спільноти насильство не лише ставить людину в залежне
становище, а й принижує її гідність, завдає шкоди її психологічному і
фізичному здоров'ю, стає серйозною перешкодою в подальшому житті. Небезпека
полягає ще й у тому, що різні прояви насильства й жорстокого поводження не
лише руйнують взаємини в сім'ї, стають причиною глибоких психологічних травм,
а і є однією з передумов руйнування правових, моральних і духовних засад
суспільства. Тож особливу роль відіграє сімейне виховання. Проблема насильства
в сім'ї була й залишається складною для дослідження й визначення шляхів щодо
запобігання цьому явищу.
(Перегляд
відеоролика «Не бейте детей».)
Проблема
насильства в сім'ї стає дедалі актуальнішою. Дослідження, проведені в Україні,
також підтверджують надзвичайну гостроту проблеми й поширення різних форм
насильства в сім'ях. Держава визнає цю проблему: уже прийнято Закон України
«Про попередження насильства в сімї», який набув чинності у 2001 році. Шкода
лише, що ухвалити закон і виконати його в Україні — це різні речі. Статистики
щодо реальних проявів насильства в сімї немає, оскільки це явище найчастіше є
прихованою формою насильства.
Нині
робота щодо запобігання насильству в сімї спрямована здебільшого на надання допомоги
постраждалим і застосування санкцій стосовно агресора, тобто на подолання причин
насильства, а не на запобігання йому. Проте для того, щоб вирішити цю проблему,
необхідно ліквідувати причини її виникнення. Це немов ремонт будинку: ми
повинні не лише підлатати дах і стіни, а й насамперед зміцнити фундамент.
Фундамент — це родина.
Мета: ознайомитися з
основними характеристиками видів насильства над дітьми та сприяти їх
усвідомленню.
Інструкція.
Учасники об'єднуються в чотири групи. Кожна група розповідає про причини й
наслідки одного з видів насильства
(додаток)
Мета: розвивати
співчуття в дітей; виробити усвідомлення дій, спрямованих на пригнічення і
підтримку; формувати переваги позитивної взаємодії.
(Психолог
роздає паперові «серця» всім учасникам. Читає притчу, і щоразу, коли вони
почують про випадок пригнічення дитини, відривають шматок паперового «серця» і
кидають його на землю (додаток і на с. 23).)
Психолог.
Як, на вашу думку, зараз почувається Петрик? Чому він так почувається? Як на
нього могло б вплинути таке ставлення? Придумайте підбадьорення для Петрика. (Що ви могли б сказати
йому, щоб він почувався краще?) Як, на вашу думку, Петрик
почувався б тепер, вислухавши всі ваші підбадьорення?
Мета: набути навички
керування власними емоціями; сприяти запобіганню негативним емоціям,
агресивній поведінці й жорстокості; розвивати творче мислення, фантазію, уяву,
здатність до емпатії, співпереживання і співчуття.
Інструкція.
Група об'єднується в трійки за місяцями осені: «вересень», «жовтень»,
«листопад».
Психолог
дає кожній групі
завдання:
—
один учасник малює
малюнок;
—
другий його псує;
—
третій учасник
виправляє зіпсоване.
Далі
відбувається презентація результатів й обговорення в групах.
—Що
ви відчували?
—
Яке ваше ставлення до
ситуації?
—
Які почуття викликала у
вас жертва насильства, кривдник під час виконання цієї вправи?
—
Як ці почуття можна
спроектувати на реальну ситуацію домашнього насильства під час виконання ваших
професійних обов'язків?
—
Як ви ставитеся до
проявів насильства?
—
Чи існують ситуації,
коли насильство може вважатися прийнятним?
Розуміння
учасниками:
• почуттів
тих, хто страждає від насильства;
• складнощів
реабілітації постраждалих;
• неприйняття
насильницького розв'язання конфліктних ситуацій.
Психолог.
Однією з найактуальніших проблем сучасності є підвищення рівня агресивності.
Недоліки у вихованні та неможливість повною мірою реалізуватися в навчальній
діяльності і спілкуванні з однолітками призводить до порушення соціальних норм
і правил, тому в поведінці підлітка може з'явитися агресія. Серед форм агресивних
реакцій підлітків найчастіше виокремлюють такі: фізична агресія,
непряма агресія, вербальна агресія, схильність до роздратування, негативізм як
опозиційна манера поведінки. Хто такі «агресор» та жертва?
Агресор —
це людина, яка чинить насильство. Жертва
— це людина, стосовно якої чинять насильство.
Інструкція.
Учасники тренінгового заняття об'єднуються у дві групи за допомогою двоколірних
карток. Кожній групі дається аркуш, на якому перша група відповідає на
запитання «Які риси притаманні агресору? Що він відчуває, коли знущається з
жертви?», а друга — на запитання «Які риси притаманні жертві? Що вона
відчуває, коли з неї знущаються?». Потім кожна група обирає «спікера», який
представляє результат колективної роботи.
Жертва: слабка фізично
і психологічно, несхожа на інших, невпевнена в собі, у неї мало друзів,
непопулярна в колективі, має якісь вади, спокійна, боязка.
Агресор:
жорстокий, боягуз, сильний фізично, закомплексований, із психічними відхиленнями,
має психологічні проблеми, не отримував любові в сімї, від батьків, злий, не
вміє співчувати.
Жертва може відчувати:
безсилля, образу, самотність, біль, озлобленість, неповагу до себе, злість,
ненависть, лють, страх.
Агресор може відчувати:
задоволення, втіху, самоствердження, радість, силу, гордість, бажання стати
лідером, щоб його поважали.
—
Як ви вважаєте, агресор є дійсно сильною і впевненою в собі людиною? (Відповіді дітей.)
Насправді
психологи вважають, що люди, які чинять насильство, жорстокі стосовно інших,
невпевнені в собі, мають занижену самооцінку і намагаються самоствердитися за
рахунок слабших. Адже ви, напевно, помічали, що кривдник завжди обирає як
жертву людину, слабшу за себе, і ніколи не вибере сильнішу. Агресор — це
боягуз, тому що сильна і впевнена в собі людина ніколи не образить слабшого, а
навпаки, захистить і допоможе. Через зовнішню агресію й жорстокість він сам
собі доводить, що сильний. Часто в сімї агресор зазнає різних видів насильства,
можливо, його б'ють і принижують батьки або інші люди, від яких він залежить,
що є причиною його жорстокості. Але чи можна виправдати знущання? За
будь-яких обставин знущання не має виправдання!
— Як ви вважаєте, хто
потребує психологічної допомоги: кривдник чи жертва?
(Кривдник, агресор потребують психологічної допомоги так само, як і жертва.)
Звичайно,
ніхто не хоче бути жертвою. А тепер подумайте, чи хотіли б ви бути агресором і
мати всі ті риси, які знайшли в нього.
Мета: показати
учасникам, що можна одержати гарний результат у спільній справі лише в разі
взаємодії.
Інструкція.
Ведучий кладе на підлогу аркуші паперу завширшки 30 см як уявний місток.
Учасники повинні пройти по містку назустріч одне одному, «подолати» його, не
впавши у «воду». Після того як усі учасники пройдуть по містку, відбувається
обговорення. Учасники повинні домовитися на містку про те, як пройти не впавши.
Виконають завдання лише ті учасники, які зуміють домовитися про спільні дії.
Психолог допомагає учасникам зробити висновки про те, що у взаєминах між собою
теж необхідно домовлятися і діяти разом, «не зіштовхуючи з містка».
—
Що ви відчули, коли
зустрілися з партнером на містку?
—
Які думки виникли у вас
під час виконання цієї вправи?
—
Що, на вашу думку,
потрібно зробити, щоб успішно виконати завдання?
—
Із якою метою виконували цю вправу?
Психолог.
А зараз послухайте притчу, адже ви знаєте, що в притчах міститься народна мудрість.
Висунувши голову з гнізда, орленя
побачило багатьох птахів, які літали серед скель. Воно запитало:
—
Мамо, що це за птахи?
—
Наші друзі, — відповіла
орлиця. — Орел живе сам, але і він інколи потребує компанії. Усі ці птахи —
наші вірні друзі.
Раптом орленя закричало:
—
Ой-ой, вони вкрали в
нас їжу!
—
Заспокойся, сину! Вони
нічого не вкрали. Я сама
їх пригостила. Хоч би яким голодним був орел, він неодмінно має
поділитися частиною своєї здобичі з друзями. На такій висоті вони не можуть
знайти собі їжу, тому їм треба допомагати.
Знаєш, хто прагне мати вірних друзів, не
здійснювати жорстокості і насилля стосовно інших, повинен сам бути добрим і
терплячим, проявляти увагу до чужих потреб. Поваги досягнеш не силою, а
великодушністю й готовністю поділитися з нужденним останнім шматком.
Психолог.
Ми не завжди досягаємо того, чого хочемо. Тоді кажуть про те, що людину
спіткала невдача, її називають
«невдаха».
Якщо
ми сприймаємо себе як невдаху, який часто зазнає поразок і не здатний досягти
успіху в навчанні, то це негативно позначається на нашому прагненні вчитися і
спілкуватися з однолітками, прагненні до успіху й досягнень. Однак ви можете
змінити неадекватний образ свого «Я».
— Намалюйте «невдаху».
(Обговорення малюнків.)
1. Я прагну досягти певної мети, яка приводить
до успіху.
2. Думаю
постійно про кінцевий результат, про свою мету,
і
тоді засоби для її
досягнення знайдуться обов'язково.
3. Не боюся помилок або
тимчасових невдач. Долаючи труднощі й невдачі, я вдосконалюватимуся. Помилки і
труднощі спонукатимуть мене до пошуку більш ефективних засобів.
14.
Дію так, ніби усе гаразд.
Отже,
якщо ми будемо сприймати себе як «невдах» і не будемо докладати зусиль для
того, щоб позбутися цього образу, то завжди нас будуть переслідувати поразки,
невдачі і приниження.
А
зараз усі погляньте на себе в дзеркальця, що стоять перед вами. Усміхніться.
Подивіться, які гарні й усміхнені обличчя дивляться на вас. Невже ці особи
можуть бути «невдахами». Звичайно, ні!
Життєвий
досвід і досягнення багатьох людей засвідчують, що майже кожна людина здатна
досягти успіху. Ви також здатні на це, якщо будете позитивно сприймати себе й
дотримуватися таких принципів.
(Учасники двічі читають принципи (мал.)
Мета: дати можливість
учасникам отримати певні відчуття від опору; відпрацьовувати навички відмови.
Інструкція.
Психолог об'єднує учасників у дві рівні підгрупи (якщо в групі непарна
кількість учасників, то психолог приєднується).
Інструкція.
Під час виконання вправи одна команда має постійно говорити лише «так», а інша
— «ні».
Завдання:
пересуваючись по кімнаті, спробувати поговорити з людиною з іншої команди лише
за допомогою свого слова і спробувати її «переконати». Якщо хтось вимовив інше
слово, крім дозволеного, то він програв. Учасники ходять по кімнаті,
вимовляючи «так» і «ні», намагаються переговорити одне одного. Під час
виконання вправи
(після 3—5
хв) можна дати додаткову
інструкцію: за допомогою свого слова спробувати заспівати пісеньку
або розповісти віршик. На виконання завдання дається з хв. Після проведення
вправи учасники повертаються в коло і психолог проводить обговорення.
—
Чи всі змогли
поспілкуватися?
—
Чи вдалося когось
переконати? Що допомогло? Які «аргументи» використовували (підвищували голос,
кричали, змінювали міміку, застосовували жести)?
—
Що ви відчували, коли
виконували свою роль у вправі?
Психолог.
Отже, дуже важливо вміти говорити «ТАК» і «НІ». Зараз була можливість «боротися»
словами, а наступний етап — поборотися руками.
Інструкція.
Психолог пропонує учасникам стати одне навпроти одного на відстані витягнутої
руки, підняти руки на рівні грудей, доторкнутися одне до одного долонями. Далі
слід домовитися, хто в парі буде ведучим. Один тисне — інший пручається, потім
навпаки. У завдання
входить: а) чинити опір і відчути тиск напарника, можна навіть зіштовхувати; б)
зіштовхнути напарника з місця, зумівши протистояти тиску, і при цьому устояти
на місці.
На
виконання завдання дається 5
хв.
—
Як ви почували себе? Чи
вдалося вам устояти? Чи вдалося протистояти тиску? Якими були ваші переживання?
—
Чи завжди вдається
«вистояти» в ситуаціях тиску? Чому (можливо, не завжди вистачає впевненості,
знань про варіанти відмов, уміння
відмовлятися)?
—
Чи траплялися у вашому
житті ситуації, коли вам щось пропонували, а ви відмовляли, і вам це вдавалося?
Які способи відмови ви знаєте?
Вдалі
відмови
1.
Рішуче сказати «ні»,
нічого не пояснюючи й не аргументуючи.
2.
Відмовитися,
використовуючи різні аргументи.
3.
Віджартуватися.
4.
Відійти, приєднатися до
інших.
5.
Перевести розмову на
іншу тему.
6.
Ігнорувати.
(Усі
відповіді учасників психолог записує на плакаті, після обговорення дається інформаційне
повідомлення)
До уваги психолога!
Під час інформаційного повідомлення важливо використовувати інформацію з
плаката «Вдалі відмови», доповнюючи список способів сказати «ні» або
підкреслюючи ті, які називали учасники.
Психолог.
Тепер ми розуміємо, що сказати «ні» — непросте, але інколи дуже необхідне
вміння. Іноді важко вирішити: відмовляти чи погоджуватися. Сказати «так» — може
означати зробити гірше собі, а сказати «ні» — зробити гірше іншим. Якщо ми
кажемо «ні», то почуваємося винними і самотніми. Нам буває важко відмовити
іншому, особливо якщо інша людина наполеглива.
—
Чи траплялися у вашому житті ситуації, коли вам пропонувати вжити алкоголь і
робили це наполегливо? Як ви поводилися в таких ситуаціях?
І До
уваги психолога! Попросіть учасників відповісти на
це запитання щиро, а також визначити, якою була їхня поведінка в таких
ситуаціях, пригадати свої відчуття,
переживання до і після таких ситуацій.
Важливо
розуміти, що невпевненою людиною бути досить небезпечно, оскільки нею легше
маніпулювати.
Поведінка
впевненої людини характеризується переліком особливостей, які дають змогу
людині діяти в житті більш ефективно й незалежно.
• Цілеспрямована
й зорієнтована на подолання перешкод
(а не на переживання з цього приводу).
• Гнучка,
передбачає рішучість й адекватну реакцію на швидку зміну ситуації.
• Соціально
зорієнтована, тобто спрямована на побудову конструктивних відносин з іншими
людьми (а не на
«занурення в себе»).
• Поєднує
спонтанність із довільною регуляцією своїх дій.
• Наполеглива,
але не агресивна. Людина докладає максимум зусиль для досягнення своєї мети,
але робить це по змозі не за рахунок інших людей.
• Спрямована
на досягнення мети, а не на уникнення поразки. Людина сконцентрована на
отриманні позитиву, насамперед прагне саме цього.
Крім
того, упевненим у собі людям притаманна адекватна самооцінка і розвинене вміння
регулювати свій емоційний стан, вони менше піддаються зовнішньому
маніпулятивному тиску, насильству. Опанування навичок казати «ні» має важливе
значення, його слід відпрацьовувати крок за кроком, щоб використовувати у
своєму житті.
1.
Вислухайте іншу людину (пропозицію, прохання)
спокійно, доброзичливо.
2.
Попросіть
пояснити, якщо щось незрозуміло (запитати: «Що
ви маєте на увазі?» або перефразувати: «Тобто ви хочете, щоб я...»).
3.
Залишаючись спокійним,
скажіть «ні».
4.
Поясніть, чому
ви кажете «ні». (Аргументувати свою відмову можна
лише в тому випадку, якщо ви «в рівних вагових категоріях» із тим, хто
намагається на вас тиснути, тобто під час розмови «один на один» із
людиною, яку ви добре знаєте. Але якщо це малознайома людина (або їх кілька) і
ви відчуваєте, що на вас починають тиснути, пояснювати причини відмови не
слід. Краще твердо сказати «ні».)
Психолог.
Як ви ставитеся до людей, які вміють відмовляти, тобто впевнено говорити «ні»?
Здатність говорити «ні» у складній ситуації робить людей «крутішими» в очах
інших людей, тому що вони не піддаються маніпуляціям, уміють «виходити» з-під
тиску, над ними важче скоювати насильство.
Інструкція.
Учасники об'єднуються у дві групи за допомогою двоколірних карток із номерами
«і» і «2». Кожній групі видають аркуші, на якому перша група пише «Поради
жертві щодо того, як зупинити ситуацію систематичного насильства і знущання»,
а друга — «Поради агресору щодо того, як розв'язати ситуацію систематичного
насильства і знущання». Потім кожна група обирає «спікера», який представляє
колективні напрацювання.
Необхідно,
щоб «жертва» знала: вона має право на допомогу! Вона повинна йти до дорослих,
які зможуть допомогти. Ці дорослі — батьки, класний керівник, директор і
психолог ліцею, заступник директора з навчально-виховної роботи, класний
керівник, майстер, поліція.
Кожна
дитина-жертва має сказати собі: «Я цього не заслуговую!» і шукати «звільнення»
шляхом допомоги дорослих.
1.
Ігноруйте, не
відповідайте емоційно. Не втрачайте емоційної рівноваги, не показуйте агресору
своїх страху і люті. Залишайся спокійним. Дуже часто кривдник прагне побачити
саме таку реакцію жертви.
2.
Не думайте про помсту,
адже помста може призвести до замкненого кола неперервної агресії.
3.
Дайте агресору шанс
зупинитися (наприклад, скажіть: «Якщо ви не зупинитеся, я буду змушений усе
розповісти дорослим»),
4.
Облиште цю ситуацію,
«підіть» від неї в інше місце. Це — не втеча, це — самозахист.
5.
Якщо знущання не
припиняються, тоді, можливо, доведеться стати на свій захист. Оберіть момент,
щоб порозмовляти з кривдником. Дивлячись йому в очі, говоріть упевнено і
спокійно. Скажіть, що вам не подобаються його вчинки, що вони не лише не
смішні, а й завдають болю. При цьому не удавайтеся до образ або погроз.
б.
Попросіть про допомогу. Це не ознака слабкості чи боягузтва! Ви захищаєте себе,
своє здоров'я і життя!
Пам'ятайте!
Ви цінні як особистість. Той, хто принижує вас, хоче, щоб ви вважали себе
нікчемними. Проте він не ваш суддя. А якщо хтось і втрачає гідність через таку
поведінку, то це кривдник.
1.
Якщо завдаєте шкоду
іншим, спробуйте пригадати
(уявити), як би ви почували себе, якби з вами чинили так само.
Учіться співчувати.
2.
Подумайте про те, що
зло, яке ви несете іншим, згодом повернеться до вас.
3.
Знайдіть корисне
застосування своїй агресивності
(спорт, робота, творчість).
4.
Учіться спілкуватися з
іншими.
Психолог.
Пропоную вам послухати притчу.
Колись один мудрець відкрив своєму
онукові життєву істину:
—
У кожної людині відбувається
боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк символізує зло:
заздрість, егоїзм, амбіційність, брехливість, жадібність. Другий вовк
символізує добро: миролюбність, любов, доброту, відданість.
Онук, який перейнявся словами дідуся до
глибини душі, замислився й запитав:
—
А який же вовк усе ж
перемагає?
Старий усміхнувся й відповів...
(Психолог
робить паузу і запитує: «Як ви думаєте, що відповів дідусь?». Діти висловлюють
свої припущення.)
—
Завжди перемагає той
вовк, якого ти годуєш!
Психолог.
Ви можете змінитися, якщо захочете самі, і бути такими, якими забажаєте!
Захочете бути злими, жорстокими — будете; захочете бути добрими, милосердними —
станете такими.
Намагайтеся
виховувати в собі милосердя, доброту, емпатію, уміння співчувати іншим,
відчувати їхній біль. Кожна людина має право жити вільно, у безпеці, без
страху.
(Роздається пам'ятка «Заповіді для
учнів» (додаток з на с. 25).)
Психолог.
А зараз прослухайте пісню «Не смійся з мене» у виконанні Марії Бурмаки.
—
Які почуття у вас викликала ця пісня?
Давайте
кожен розпочне із себе — позбавляти світ насильства й агресії. Тож пропоную,
щоб ви подумали і сказали, яку одну добру справу ви можете зробити сьогодні для
того, хто вам не байдужий.
(Психолог
повинен наголосити на тому, що вони повинні бути цілком упевнені, що
обов'язково зроблять цю справу саме сьогодні.)
Мета: отримувати
зворотний зв'язок від групи; сприяти обміну почуттями і враженнями.
Психолог.
На вашу думку, ця тема є актуальною? Якщо «так», то чому? Що найбільше запам'яталося
із сьогоднішнього заняття?
Висновок.
Отже, проблеми жорстокого поводження з дітьми, насильства і різних комплексних
порушень прав дитини є досить актуальними, тому потрібно вміти обстоювати
себе, знати, до кого звернутися по допомогу, як поводитися в таких ситуаціях.
Психолог.
Станьте, утворивши коло, візьміться за руки й усміхніться одне одному. Мені
дуже приємно, що ви вмієте дружити. Ви відчуваєте, як між долонями «спалахнула»
маленька іскорка, маленьке-маленьке сонечко. Воно не обпікає, а зігріває,
відсвічується у ваших очах. Я знаю, що ви іноді сваритеся, але якщо раптом у
чиїхось очах промайне злість, покладіть йому на плечі руки, і тепло ваших
долонь «розтопить» злість безслідно.
ПРИТЧА «НАДІРВАНЕ СЕРЦЕ»
Якось уранці в кімнаті Петрика
звично продзвенів будильник, але хлопчик не підвівся з ліжка. Хвилин через
десять його мама прочинила двері в кімнату.
—
Ну ж бо, поквапся! - сказала
вона. — Знову спізнишся до школи. Ледацюго! (Пауза.)
—
Мамо, я захворів, -
відповів Петрик.
—
І чому ти завжди
поводишся як маленький?
(пауза) — відповіла мама. — Тобі завжди погано, коли в розкладі є
фізкультура. Вставай і збирайся. Твій брат уже майже готовий.
Петрик швидко вдягнувся і вийшов на
кухню. Його старший брат Андрій щойно закінчив снідати.
—
Я пішов, мамо, — сказав
Андрій.
—
Зачекай на Петрика, -
сказала мама.
—
Цей телепень (пауза)
завжди спізнюється, — заперечив Андрій. — Я не хочу пропустити автобус.
Одначе хлопці — старший брат і
Петрик — встигли на автобус. Та коли двері зачинилися й автобус рушив, Петрик
згадав, що його зошит залишився в кімнаті.
Петрик запитав водія, чи не можна
зачекати, поки він збігає по домашнє завдання.
—
Ти що, дурний? (Пауза.)
Це тобі не таксі. Ще й за запізнення одержиш (пауза).
Прийшовши до ліцею, Петрик
попередив учительку, що забув домашнє завдання вдома. Вона
сказала:
—Це
вже вчетверте за місяць, Петрику. Ти взагалі сідав за уроки? Я починаю думати,
що ти мені брешеш
(пауза). Боюся, мені доведеться поговорити про це із
твоїми батьками.
Петрик любив спортивні ігри, але
ненавидів фізкультуру, бо був найменшим серед хлопців. Того дня вони мали грати
на уроці в баскетбол. Цю гру Петрик терпіти не міг. Учитель попросив дітей
поділитися на дві команди: «Леви» і «Тигри». За десять хвилин кожна з команд
нараховувала по десять гравців, і лише Петрик залишився сам-один (пауза).
Капітан команди «Леви» сказав:
—
Ми його не хочемо — він
погано грає
(пауза).
—Який
із нього тигр? Він радше наляканий кіт! (Пауза.) — додав капітан
команди «Тигри», і всі хлопці розрего- а талися (пауза).
Зрештою, учитель призначив Петрика
до команди «Леви». Але хлопець усю гру просидів на лаві запасних, бо капітан не
допустив його до гри
(пауза).
Того дня після уроків брат Петрика
Андрій грав поблизу будинку з друзями у футбол. Порівняно з баскетболом
Петрикові значно більше подобався футбол. Це була його улюблена спортивна гра.
Тому Петрик попросив Андрія прийняти його до команди Але Андрій відмовив.
—
Нізащо, - заявив він. -
Ти все зіпсуєш
(пауза).
Мама хлопців почула це і сказала:
—
Тобі слід прийняти
брата до гри, Андрію.
—Але
ж, мамо, він такий незграбний
(пауза) — відповів Андрій. — І весь час плутається під ногами (пауза).
Додаток
г
Міністерство
у справах сімї, молоді та спорту визначило такі чинники проявів насильства в
українських родинах:
• психологічні
(високий рівень агресії, влас- Водночас саме проблема насильства в сімї ний
негативний досвід дитинства, низька само- є причиною таких глобальних явищ, як:
оцінка кривдника); •
бездоглядність і бездомність дітей;
• соціальні
(стереотипність уявлень про ролі • зростання кількості розлучень;
в
сімї та виховання дітей, високий рівень алко- • формування насильницького
менталітету голізації населення, поширення наркоманії); нації;
• економічні
(зниження рівня життя значної • жебракування;
частини
населення, соціально-побутова невла- • утрата загальнолюдських цінностей, лю-
штованість, безробіття). бові
й порозуміння.
Насильство
в сімї також є одним із чинників, що підштовхують до скоєння правопорушень.
А
найголовніше те, що діти, які спостерігають насильство у власному домі,
переносять цей негативний досвід у власне життя, відтворюючи насильницьку
модель поведінки у своїх сім'ях і в суспільстві загалом.
1.
Фізичне
насильство — це завдання дитині батьками або
особами, які їх замінюють, вихователями фізичних і тілесних травм, які шкодять
здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Це може бути
побиття, катування, штовхання, удари, ляпаси, припалювання гарячими предметами,
рідинами, запаленими цигарками, кусання.
Фізичне
насильство — це і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування
їй отруйних речових або медичних препаратів, які викликають одурманювання
(наприклад, снодійного, яке не прописував лікар), а також спроби задушення й
потоплення.
У
деяких сім'ях як дисциплінарні заходи застосовують різні види фізичного
насильства: від потиличників і копняків до побиття ременем. Фізичне насильство
— це фізичний напад (знущання). Воно майже завжди супроводжується словесними
образами і психічною травмою.
2.
Сексуальне
насильство чи розбещення — це використання дитини
дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення своїх сексуальних потреб або
отримання вигоди. До сексуального розбещення належить також і залучення дитини
до проституції, порнобізнесу.
3.
Психологічне
(емоційне) насильство — це постійні або
періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів,
вихователів, приниження людської гідності, звинувачення в тому, в чому дитина
невинна, демонстрація нелюбові, ворожості. До цього виду насильства належить
також постійна брехня, обман дитини (унаслідок чого вона втрачає довіру до
дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим
особливостям. На жаль, у нашій культурі постійна критика й ігнорування дитини
не вважаються насильством. Але психічне (емоційне) насильство — найпоширеніше!
4.
Нехтування
інтересами й потребами дитини (депривація)
— це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, житлі,
вихованні, медичній допомозі з об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби,
недосвідченість) і без них. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей
є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь
та інших небезпечних для життя і здоров'я ситуацій.
5.
Відсутність у
жінки любові до дитини — це небажана
вагітність (коли дитина ще перебувала в материнській утробі). Малюка, який ще
ніяк себе не проявив, уже не люблять, не думають і не дбають про нього.
Емоційно відкинуте ще до народження, таке дитя народжується раніше (за
статистикою це трапляється удвічі частіше порівняно з бажаними вагітностями).
Немовлята нерідко мають недостатню масу тіла, хворіють у перші місяці життя,
гірше розвиваються.
•
стратегія кривдника
(явне або приховане насильство);
•
час (тепер чи в минулому);
•
тривалість (насильство
одноразове, систематичне, таке, що триває роками);
•
за місцем й оточенням
(удома — від батьків; у ліцеї — від педагогів чи інших дітей; на вулиці — від
дітей чи незнайомих дорослих).
Наслідками
фізичного насильства є синці, травми,
переломи, пошкодження внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок тощо).
Потрібен час, щоб залікувати все це, але ще більше часу і зусиль іде на
загоєння душевних ран.
Відповідно
до Закону України «Про охорону дитинства» та Конвенції ООН про права дитини
кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист
гідності та найкраще забезпечення її інтересів.
Проблема
соціально-правового захисту дітей є актуальною для України особливо нині, у
часи складної ситуації на Сході України, політичної, економічної й соціальної
нестабільності.
Держава
здійснює захист дитини від усіх форм насильства, образ, недбалого й жорстокого
поводження з нею, залучення до найгірших форм дитячої праці, зокрема з боку
батьків або осіб, які їх замінюють, насамперед на законодавчому рівні.
Дитина — це правовий
статус особи до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до
досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Жорстоке поводження з
дитиною — це будь-які форми фізичного,
психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сімї або
поза нею.
Фізичне
насильство — це коли агресор б'є, штовхає, дає
стусанів, дряпає тощо.
Психологічне насильство —
це залякування, погрози, висміювання, дратування, шантаж, постійна критика,
приниження, ігнорування.
Економічне
насильство — це відбирання чи пошкодження грошей,
речей, вимагання.
Сексуальне насильство
— це зґвалтування, примушування до зйомки в еротичних чи порнографічних
фільмах, доторки до інтимних частин тіла без згоди людини.
Заповіді для учнів
1.
Ви живете серед людей.
Не забувайте, що кожен ваш учинок, кожне ваше бажання позначається на людях, які
вас оточують. Знайте, що є чітка межа між тим, що вам хочеться, і тим, що
можна. Перевіряйте свої вчинки. Робіть усе так. щоб людям, які вас оточують,
було добре. І
2.
Ви користуєтеся
благами, які створили інші люди. Люди дають вам щастя дитинства. | Платіть їм
за це добром.
3.
Учіться бути
милосердними, гуманними людьми, які вміють володіти собою, І тоді зло ' ніколи
не зможе перебороти вас. І
4.
Усі блага і радість
життя створюються завдяки праці. Своєю працьовитістю ви примножує- . » те честь
сімї, роду і створюєте своє добре ім'я.
5.
Будьте добрими і
чуйними до людей. Допомагайте слабким і беззахисним, а також товари- І шам у
біді. Не завдавайте людям прикростей. Безсердечність породжує байдужість,
байдужість | породжує себелюбство, а себелюбство — джерело жорстокості. .
6.
Поважайте
та шануйте матір і батька, вони дали вам життя, виховують вас і хочуть, щоб ви
стали чесними громадянами, людьми із добрим серцем і чистою душею. І
7.
Не будьте байдужими до
зла. І
8.
Не пам'ятайте зла, самі
добрішими будете. Жодна зла людина не буває щасливою, бо життя злих людей
сповнене тривог. '
9.
Поспішайте робити добрі
справи, хоча б і незначні, тому що одна добра справа викликає І Іншу. І
ю.
Запам'ятайте! На добро люди відповідають добром. Той, хто робить щось добре, не
повинен чекати за це винагороди. '
>
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.